Наймолодша поетка зі Львова Оля Вовк: “Діліться сонцем, даруйте крила, адже світ цього потребує!”

Гостею Інтернет-видання “Моя Жовківщина” стала одна із наймолодших поеток Львова — дев'ятнадцятирічна Ольга Вовк.

Галина Фесюк: Олю! Дуже приємно, що рубрику “Творчість — це здатність глибоко мислити” відкриваєш саме ти, молода особистість. Адже молоді люди — генератори нашого життя. І не тільки творчого. І так, чому ти пишеш?

Оля Вовк: Я давно розумію, що в мене є талант, і що він потрібен людям. Коли я читаю свої вірші чи хтось їх прочитав, то читачі кажуть, що їм стає краще від них. А якщо людям добре і через вірші ми обмінюємося добрими енергіями, значить світ стає повнішим.

Галина Фесюк: Олю! Як ти розумієш слова“обмін енергіями”?

Оля Вовк: Коли я виступаю, люди реагують бурхливими оплесками, оваціями, вони радісні і щасливі, опісля підходять до мене із вдячністю, тоді відбувається тепла обстановка, відчуваються щасливі миті. Це і є обмін добрих енергій, великого позитиву і гармонії.

Галина Фесюк: Ти давно почала писати?

Оля Вовк: Ще в початкових класах. Але змалечку любила слово, навіть інколи асоціювала себе із Лесею Українкою. Цікаво, що я народилася у той день, що й вона. Також мене вперше опублікували в тому ж віці, ще й до всього цього навчалась у школі імені Лесі Українки, тому її творчість завжди поруч зі мною. Ніколи не думала, що стану поетесою, просто любила писати, придумувати власний світ, в якому хочеться залишитись. Із часом почала ділитись ним із іншими людьми. Також граю на фортепіано.

Галина Фесюк: Як ти окреслюєш свою творчість?

Оля Вовк: Я пишу вірші і казки, дитячі історії. На казки мене надихають конкретні добрі люди. Я їх перевдягаю у казку, щоб пам'ять про них залишилася не тільки в житті, а й на папері. А вірші пишу дитячі. Ще люблю писати короткі оповідки, але наразі їх не публікую.

Галина Фесюк: Ти є старостою літературної студії “Джерельце”, яку створила письменниця Марія Людкевич. У скільки років ти стала членкинею “Джерельця”?

Оля Вовк: Так. Я прийшла в студію у 9 класі. Про студію знала раніше, та не наважувалася прийти. Я була переможцем багатьох конкурсів і якось пані Марія запросила мене у студію. Тоді була дуже щаслива, що мене помітили. І зараз щаслива, бо Марія Йосипівна неймовірна людина. Вона мені дала шанс повірити в себе. Я її дуже вдячна. А ще в нашій студії є неймовірно талановиті і самобутні діти.

Галина Фесюк: Чого ти прагнеш досягти у творчості?

Оля Вовк: (сміється). О я хочу, щоб мої твори були у шкільній літературі.

Галина Фесюк: Розкажи про свої інші вподобання. Я знаю, що ти дуже любиш театр.

Оля Вовк: Так, я дуже люблю театр. Пам'ятаю, коли я була маленькою, ми прийшли у театрі Марії Заньковецької на виставу, яка мене настільки вразила , як і один з акторів, що побачивши як глядачі дарують квіти, я без роздумів побігла на сцену й віддала свою шоколадку, ще й цілу виставу кричала «Браво», і мене ніхто не зупиняв, всі просто усміхались, це було щось неймовірне.

Також я грала в театрі «Мельпомена», й переживала на сцені не одне життя. Моєю улюбленою роллю була Нежить, досить кумедна істота. Не можу не згадати про благодійний фонд «Із янголом на плечі». Я просто захоплююсь цими людьми, які мов ангели рятують ще зовсім крихітні життя, й вдячна долі, що, бодай, чимось можу допомогти. Дуже їх люблю.

Також шию одяг, маю невеличкий інтернет магазин, де продаю те що створила. Це надихає, відчуваю себе обрамлювачем душ.

Галина Фесюк: Обрамлювачем душ?! Гарний вислів. Олю, знаю, що ти ще й громадська діячка.

Оля Вовк: Так, я членкиня Спілки української молоді (СУМ). У 6 класі моя вчителька запропонувала поїхати в табір СУМу. Мені там дуже сподобалося. Я була вражена, як гарно старші поводяться з дітьми, виховують патріотизм..СУМ — це неймовірні зустрічі, знайомства, це активний творчий розвиток дитини, там усі діти повноцінно і безперебійно чимось зайняті. У СУМі ми вчилися писати проекти, пройшли бізнес-школу.

Там я отримала свій перший режисерський досвід. Опісля написала і поставила п'єсу “Фарбований лис”, яку переробила на свій лад. Вона мені вдалася і я дуже від того щаслива. Особливо вдячна Тарасу Стадницькому за його чудове виконання ролі.

Галина Фесюк: Олю! Що для тебе означає “відпочинок”?

Оля Вовк: Я не люблю проводити марно час, а тільки з користю. Але відпочинок — це занурення в думки, бодай на невеликий проміжок часу.

Галина Фесюк: У тебе, мабуть, є хтось з кого ти береш приклад, у кого вчилася жити?

Оля Вовк: Так, мої улюблені друзі, наставники і вчителі, це мама, Анна Кривута, Оксана Муха, Марія Людкевич. Я їм неймовірно вдячна за присутність у моєму житті.

Галина Фесюк: Ти авторка трьох збірок.

Оля Вовк: Так, в мене є три збірки: “Колір життя”, “Маленька мрія” і “Ангели не сплять”.

Галина Фесюк: У твоїх глибоких творчих помислах, мабуть, є плани на майбутнє?

Оля Вовк: Плани й цілі направду грандіозні) зараз до прикладу працюю над дитячою книгою, уже прозовою, але назву й сюжет поки залишу в таємниці. Лише обіцяю там буде багато дива) працюємо над логотипом до магазину. Пишу вірші, бо не можу не писати. А все решта нехай поки залишиться за кулісами)

Галина Фесюк: Гаразд, Олю. Будемо чекати відкриття таємниць у наступних інтерв'ю, а наразі прошу відповісти на останнє запитання. Щоб ти побажала своїм читачам і молодим людям?

Оля Вовк: Щоб кожна людина вірила. Нещодавно виступала перед зовсім маленькими дітками, й коли запитала їх про їхні мрії, дещо зрозуміла. Із віком ми втрачаємо здатність мріяти сміливо, тобто вірити в неможливі на перший погляд речі. Але я собі завжди нагадую, що літак також хтось створив, була людина, яка повірила, що шматок металу зможе підкорити небеса.

Усі ми родом з дитинства, в середині нас живе та маленька людина, яка знає чого дійсно хоче, й не боїться сказати, а нам потрібно лише уважно прислухатись. І не забувайте творити добро, тому що кожний із нас може стати ангелом для іншої людини: хай усмішкою, іноді підтримкою, лагідним словом, чи чимось солоденьким коли гірко на серці.

Діліться сонцем, даруйте крила, адже світ цього потребує!

Галина Фесюк: Олю! Дякую за присутність на Інтернет-виданні “Моя Жовківщина” і щирість. Успіхів тобі у житті!

Зображення
Зображення