Найдавніші зразки стародавньої вишивки

Зображення
Найдавніші зразки стародавньої вишивки Вишивка виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Археологічні знахідки доби палеоліту, зокрема мізина на Чернігівщині та його аналогів, засвідчують наявність вишивки на теренах України. У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. Невідомо, коли вишивка з’явилася на території України, напевно можна сказати тільки про матеріали, на яких вишивка робилася – це шкіра, тканина, повсть, шовк. Найстаріші європейські зразки, які зберігаються в музеях Європи, відносяться до V ст., українська ж вишивка збереглася тільки за кілька останніх століть (найкраще експонатами представлено XIX ст.). Сама вишивка проводилася шовковими, лляними, вовняними нитками, з використанням дорогоцінних каменів і перлів. Згодом такі оргаменти почнуть з’являтися на одязі праукраїнців, а згодом і на українській вишивці Відома вишивка з епохи пізнього неоліту – початку бронзового століття, ще від племен трипільської культури. Елементи орнаментів, що використовувалися трипільцями, сарматами та скіфами зустрічаються навіть на сучасній національній вишивці. Трипільська вишивка: від минулого до сьогодення Вбрання Трипільської культури, реконструкція Зінаїди Васіної Серед найдавніших знахідок образотворчого мистецтва – речі, датовані VI століттям, знайдені в Черкаській області біля села Мартинівка. Серед речей статуетки стародавніх жителів – чоловічки одягнені в довгі широкі сорочки з візерунчастою вишивкою на рівні грудей. Такий одяг 100 років тому носило українське селянство. Серед інших знахідок – платівки із зображенням воїнів (подібні були знайдені на Балканах, і вважається, що їх туди завезли слов’яни з Подніпров’я). Вони настільки точні, що на одязі солдата можна розглянути найдрібніші деталі, аж до вишитих вставок. Чоловічок з Мартинівського скарбу в найдавнішій українській вишиванці Національний костюм скіфів був щедро орнаментований золотими нашивками із зображеннями грифонів, левів, оленів, різноманітною аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Візерунок у вигляді смуг геометричного орнаменту розміщувався на краях коміра, подолу, рукавів, посередині спинки вбрання. Щедро оздоблювалися у скіфів і штани, їх розшивали орнаментами у вигляді завитків, кружечків, ромбів, зигзагів, спіралей. На чаші з Гайманової Могили (IV ст. н.е.) одяг скіфських царів оздоблено орнаментом у вигляді подвійних спіралей, а лампаси на штанах нагадують подвійні смуги безперервного ланцюга хвиль. На основі розкопок кургану Товста Могила було реконструйовано одяг, в якому рукава, комір прикрашені золотими нашивками із зображеннями грифона та лева, що роздирає лань. Про високий рівень вишивального мистецтва свідчить одяг сарматів, у якому вже проглядається соціально-економічне розшарування населення, що виявляється передусім у розкішності оздоблення золотим гаптуванням одягу багатих жінок і у скромності прикрашання звичайними намистинами – бідних. Особливо цікаві знахідки сарматського одягу виявлено в похованні кургану Сватова Лучка Луганської області, де знайдено залишки жіночого вбрання, пишно оздобленого вишивкою, бісером і дрібними намистинами. Сенсацією були розкопки Соколової Могили в с.Ковалівці Миколаївської області. Це одне з небагатьох непограбованих поховань знатної сарматки, в якому було знайдено залишки золотного шитва на шовковій тканині пурпурного кольору. Сарматська жриця Вишивка датується І століттям до нашої ери і є найдавнішою з досі відомих. Реконструкція її композиції дає підставу говорити про наявність поряд з орнаментальним шитвом сюжетних зображень, які мали глибокий символічний зміст. Вони розміщувалися на одязі жриці, яка, очевидно, виконувала ритуальніобряди, найімовірніше обряд культу родючості. Вишивка виконана технікою золотого шитва «у прикрій». Золоті нитки викладались за формою візерунка і прикріплювались до тканини, ймовірно, жовтою ниткою, яка не збереглася. Надзвичайна виразність і ювелірна точність малюнка досягається завдяки тому, що кожний елемент узору окреслюється золотим контуром. Важливим є і той факт, що техніка «в прикріп», використана на одязі жриці із Соколової Могили (І ст. н.е.), стала відомою у Візантії і Київській Русі лише у XII ст. Вишивка з поховання знатної сарматки відкриває й невідому техніку пряденого золота. Вона полягала в тому, що шовкова нитка була обпрядена вузенькою стрічкою чистого золота, витки спіралі щільно находили один на одного, утворюючи нитку, яка здається суцільнозолотою. Вишивка з поховання Соколова Могила – цінне джерело для дослідження найдавнішого золотного шитва, адже вона демонструє високопрофесійне мистецтво майстрів з розвинутим відчуттям орнаменту, які оволоділи досконалими художньо-образними засобами вираження. Ця вишивка, що вирізняється високим рівнем художньої майстерності, наводить на думку про тривалий попередній етап розвитку. Вишивка була відома і в давньому Єгипті, про що свідчать давні артефакти, які зберігаються в музеї Ашмолеан у Великобританії – це рештки текстилю мамлюків, які у 1250 році захопили Єгипет і до 1517 року володіли ним. Першим правителем мамлюків був черкес Баркука. Офіційна наука стверджує, що вони були ісламського походження, однак це не так. Мамлюки – каста воїнів індо-іранського походження, які були осколком кипчаків-половців з Північного Причорномор’я і прийшли в Єгипет, Північну Африку (амазиги-бербери) разом із сако-скіфською навалою. Символи текстилю дуже нагадують слов’янську вишивку, зокрема численні мізинські взори, сварги і свастики, ромби, безкінечники, алатирі – чесно кажучи, можна було б подумати, що це не з Єгипту, а давньоукраїнська вишивка Буковини чи Закарпаття: Egypt Mamluk Period (1250 – 1517) Колекція Ашмолеанськоно музею, Оксфордський університет, Великобританія Повна збірка пам’яток: http://jameelcentre.ashmolean.org/collection/7/10222/10229 Вишивка праслов’ян черняхівців дуже нагадує текстиль тих самих мамлюків, беручи до уваги, що черняхівські племена виникли на базі скіфо-сарматських племен. Космогонічні уявлення про будову Всесвіту породжували художньо-стилістичні способи шиття, народжувалися знаки, що символізували сили природи, створювались образи, які потім довго жили у вишивці та інших видах мистецтва, нагадуючи про язичницькі вірування наших прадідів. Вишивка в одязі мала заклинальну символіку, була оберегом. Вишитий взор набував магічної сили й виконувався в суворо визначених місцях: навколо шиї, на грудях, на подолі. Основна увага приділялась оздобленню рукава як шанування роботящих рук, підкреслення їхньої сили і вправності. Про характер узорів вишивки, їх розміщення свідчать зображення на знайдених археологами в Києві та Старій Рязані срібних браслетах, призначених для язичницького обряду русалій. На них відтворено гусляра й танцюриста в сорочках, вишитих геометричним орнаментом; русалку з довгими, оздобленими вишивкою рукавами; двох ткаль в одязі, прикрашеному вишивкою. В орнаментах улюбленими були різноманітні мотиви солярних знаків у вигляді чотири-, шести-, восьмипелюсткових розеток, які символізували небосхили, виражали ідею сонця. Адже побутування геометричного орнаменту доводить, що глибина народної пам’яті вимірюється тисячоліттями, і з плином часу символіка мотивів поступово втрачається, залишається тільки зовнішня форма, і орнамент стає прикрасою. Згідно з безліччю свідоцтв мандрівників, слов’яни Київської Русі носили вишитий одяг і після Х століття (один з яскравих прикладів – Іпатіївський літопис 1252, в якому стверджується, що князь Данило Галицький під час однієї з високих зустрічей був одягнений у обшитий мережками кожух). Мало того, вишивка вважалася однією з найбільш шанованих професій: в ХІ ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха – Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники XVI-XIX ст. Збереглися вишиванки козацьких часів 17-18 ст. У 16-18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Цікаво, що язичницька вишивка донині зустрічається на іконах XV і пізніших століть. Знатна княгиня (перша зліва) в давньоруській вишивці На жаль, роки Другої світової війни опинилися фатальними для багатьох творів мистецтв: нацистські і більшовицькі загарбники вивозили музейні експонати та приватні колекції не тільки при нападі на землі своїх супротивників, але і при відступі. Що вивезти не встигли або не змогли – знищували вогнем, розстрілюючи, підриваючи разом з будівлями. Така доля не оминула і багато екземплярів українського образотворчого мистецтва, в тому числі вишивку. Однак через два роки після війни, у Львові був заснований перший в Україні Держінститут прикладного та декоративного мистецтв, що допомогло відродити українське мистецтво вишивки.

В Києві відбувся семінар щодо здійснення фахового туристичного супроводу

Зображення
Зображення
6 грудня в Києві відбувся семінар (WORKSHOP) щодо здійснення фахового туристичного супроводу, організований Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Всеукраїнська асоціація гідів .Модератор семінару Віталіна Мартиновська, заступник директора департаменту туризму та курортів – начальник відділу координації та контролю туристичної діяльності Мінекономрозвитку.Учасники отримали вітання від Оксани СЕРДЮК, директора департаменту туризму та курортів Мінекономрозвитку.

Жоден випадок прояву неповаги не повинен залишатися без належного реагування суддів.

Зображення
Рада суддів України Рішення 26 жовтня 2018 року м.Київ №62 Про схвалення Рекомендацій щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду Відповідно до пп.1, 2 ч.8 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» РСУ розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, розглядає питання правового захисту суддів, приймає відповідні рішення з цих питань. Однією з правових гарантій забезпечення незалежності судів і суддів є встановлена законодавством відповідальність за прояви неповаги до суду. Можливість застосування такої відповідальності передбачена як нормами Конституції, так і інших нормативно правових актів. Так, відповідно до ч.4 ст.129 Конституції за неповагу до суду й судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності. Згідно зі ст.50 закону «Про судоустрій і статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом. Положення стст.1853, 258, 276—285 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, містять перелік діянь, які свідчать про неповагу до суду і санкції за їх вчинення, а також визначають безпосередній порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. З огляду на наявність проблемних питань у правозастосуванні норм, які регулюють порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду, рішенням РСУ від 4.11.2016 №74 було схвалено Рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, які направлено судам для використання в роботі.

Культурна співпраця між країнами - Турції та України

Фото з сайту УкрІнфо
Зображення

У посольстві Ураїни в Анкарі відбувся майстер-клас ліпки з керамічної глини, який провели митці-керамісти з України Іван Фізер та Олеся Дворак-Галік, що беруть нині участь у міжнародному симпозіумі.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

В Анкару митців запросив університет Хаджеттепе (Hacettepe Üniversitesi – ред.), який має кафедру декоративно-прикладного мистецтва, на керамічний симпозіум, який у них відбувається один раз на рік. Окрім українців, приїхали митці з Іспанії, Бразилії, США, Південної Кореї, Туреччини.

ЖОВКІВЩИНА – ЦЕНТР РОЗВИТКУ ТУРИСТИКИ НА РОЗТОЧЧІ

Жовківський район, якщо брати до уваги її туристично-економічний аспект, є унікальним краєм. З одного боку – наявність колосального туристично-рекреаційного потенціалу: природного (джерела, ріки, парки, заповідники) та історико-архітектурного (музеї, храми, замки, дерев’яна архітектура). З іншого боку – відроджується інфраструктура (туристичні бази, готелі, ресторани, впорядковуються дороги). Отже, Жовківщина сьогодні могла б стати центром туристики Розточчя лише через те, що хоч район аграрний, все ж швидше розвивається у туристичному напрямку.

Равське Розточчя  та екотуристичний Потелич

Зображення

Маршрут: міський, пішохіднийТематика: пам’ятки історії та архітектури.Сезонність: весна-осінь.Тривалість: до 6-ти годинМаршрут розпочинається із екологічноїї стежки, що розкинулася неподалік Рави-Руської.  Тут можна оглянути із г.Вовковиця (341м) чудові краєвиди, ознайомитись із навколишніми краєвидами, сильно розчленованим з яружно-балковою поверхнею рельєфом і попрямувати до м.Рава-Руська.

Шляхами сакрального мистецтва та духовної культури

Зображення

Маршрут: автобусний, велосипеднийТематика: пам’ятки сакрального мистецтв та духовної культури.Сезонність: протягом року.Тривалість: до 10 годин(м.Жовква – Крехівський монастир – Страдечські печери )Маршрут починається з площі Вічевої м.Жовкви. Він веде по стежках сакрального мистецтва та духовної культури ХУІ-ХХ ст. Спочатку екскурсантам розповідають з площі про заснування костелу святого Лаврентія, оглядають його, далі відвідують Василіанський монастир Різдва Христового та його каплцю.

Жовківщина туристична

Зображення

Туризм - це активні форми відпочинку під час подорожей та екскурсій, це культура, виховання і здоров’я. Зрештою туризм – це єдина виробнича галузь про яку всі згадують із задоволенням.. Людина потребує відпочинку як фізичного, так духовного. А туристична галузь України дає можливість задовільнити будь-які наші бажання. Тільки у Львові розміщено 2313 об’єктів, завдяки яким місто внесено постановою ЮНЕСКО до найцінніших міст світу.

Релігійне життя Жовківщини

РХристиянське життя жовківщан розпочалося, ймовірно, ще в Х столітті в часи хрещення Русі України князем .Володимиром Великим. За переказами в Потеличі вже в XII столітті існувала окрема парафія з церквою. Після загарбання Галицького князівства польським королем Казимиром Великим, який від самого початку вів жорстоку колонізаційну політику, на землях жовківських стали появлятися храми римо-католицького обряду, а пізніше — монастирі різних католицьких орденів.

Освіта і наука Жовківського району

На території Жовківського району функціонує 77 загальноосвітніх шкіл, 30 дошкільних установ, 4 позашкільних навчально-виховних закладів: Жовківський ЦДЮТ, Рава-Руський БДЮТ, Жовківська ДЮСШ, оздоровчий табір „Росинка", крім цього діють Рава-Руський професійно-технічний ліцей та Львівський державний аграрний університет.

Станом на 1 вересня 2007 року в 77 загальноосвітніх школах навчалося 14542 учнів, з них:
— 410 у 19 ЗОШ І ступеня;
— 3056 у 28 ЗОШ І-ІІ ступеня;
— 1 1076 у 30 ЗОШ І-ІІІ ступеня.

Культура на Жовківщині

Жовківщина, як і будь-який район України, багата на творчі культурно-мистецькі колективи та працівників культури У районі функціонують 71 Народний дім, 74 бібліотеки, 3 дитячі школи мистецтв, в яких навчаються понад тисячу учнів, 10 кімнат-музеїв на громадських засадах та музей Є. Коновапьця в с. Зашків (філіал Львівського історичного музею). У Жовківському замку розміщений філіал Львівської картинної галереї.

Всього в галузі культури станом на 1 січня 2007 року нараховувалось 316 спеціалістів, з них в Народних домах - 108, в бібліотечній системі — 100, в школах мистецтв — 107.

Сільське господарство Жовківського району

Питома вага Жовківського району у Львівській області за обсягом продукції сільського господарства становить 7,8%. Агропромисловий комплекс району представляють 140 с/г підприємств, в тому числі 107 фермерських господарств, 20 — ТзОВ, 9 — приватних агрофірм, 2 державні підприємства та одне відкрите акціонерне товариство.

Торгівля на Жовківщині

Сфера торгівлі забезпечує населення району товарами першої необхідності. Кожного року виникають нові торгівельні підприємства, які пропонують все ширший асортимент товарів народного споживання і більш якісне обслуговування споживача.

Траспорт Жовківського району

Район має вигідне положення щодо важливих транспортних шляхів. Це зокрема міжнародні автодорога та залізниця Львів-Рава-Руська-Варшава, а також автодорога загальнодержавного значення — Жовква — Червоноград — Ковель.В районі розвинутий й залізничний транспорт. Через територію проходить важливий міжнародний залізничний шлях Львів-Рава-Руська-Варшава.Протяжність автомобільний доріг у районі становить 257, 4, в тому числі 204, 4 км грунтових і 574 км з твердим покриттям.

Охорона здоров''я на Жовківщині

Охорону здоров’я населення Жовківського району забезпечують: Жовківська центральна районна лікарня на 355 ліжок, санітарно-епідеміологічна станція, Рава-Руська районна лікарня на 175 ліжок, Дублянська міська лікарня на 45 ліжок, Магерівська міська лікарня на 25 ліжок,  Куликівська міська поліклініка, 8 лікарських амбулаторій загальної практики сімейної медицини та 59 фельдшерсько-акушерських пунктиВ лікарняно-профілактичних закладах району працює 260 лікарів, та в СЕС — 22, з них 58 лікарів з вищою атестаційною категорією, 59 — з першою, 35 — з другою атестаційною категоріями.З метою збереж

Промисловість Жовківщини

Промисловість Жовківського району зосереджена на 25 різногалузевих підприємствах, з них 11 харчопереробних, 4 деревообробних підприємства та ін.У районі функціонує 33 агроформування, 105 фермерських господарств. Крім цього  врайоні працює потужний приватний сектор (понад 22, 3 тис. селянських господарств). Питома вага продукції , яка виробляється у приватному секторі складає біля 90%. За остання роки активно розвивається сфера бізнесу . У районі діють 449 малих підприємств та понад 2000 приватних підприємців. Основною формою власності у промисловрсті є колективна.

Економічна характеристика району

Жовківський район має вигідне положення щодо важливих транспортних шляхів та розвитку торгівлі, оскільки є прикордонним районом.Територіально-господарський комплекс району спеціалізується в основному на виробництві хлібобулочних та кондитерських виробів, масла тваринного, твердих сирів, меблів, взуття, поліграфічної продукції, запчастин для автомобілів, дорожньої техніки, обладнання для доріг, лісозаготівлі та переробки деревини, виробництві сільськогосподарської продукції та її переробці.Основний напрямок сільського господарства у рільництві вирощування зернових культур, цукрових буряків,

Природні умови і ресурси Жовкіщини

Своїм багатим природно-рекреаційним ресурсам район завдячує географічному розташуванню на межі природних областей: Карпати, представлені залісненим горбогірним пасмом Розточчя; Полісся — рівниною Мале Полісся; та Поділля - горбистим пасмом Грядового Побужжя, яке складається із чотирьох гряд: Смереківської, Куликівської, Гряденської, Малехівської. Тут межа природних областей співпадає з важливою та багатою геологічною, кліматичною, рослинною і тваринною межею в Європі. Поруч з нею, по Розточчі проходить Головний Європейський вододіл.

Географічне розміщення і територіально-адміністративний поділ Жовківського району

Жовківський район знаходиться у північно-західній частині Львівської області. Межує на півночі з Сокальським районом, на сході — з Кам''янко-Бузьким, на півдні — Пустомитівським та Львовом, на південому заході — з Яворівським, на заході — з Республікою Польща (Замойське воєводство). Протяжність кордону з Польщею – 22 кілометри. Територія Жовківщини складає 1294 кв.км., що становить 5,9% території області.

З історії Жовківського краю

Свою назву Жовківський район бере від назви міста Жовква, а воно — від прізвища засновника Станіслава Жолкєвського (1547-1620 рр.), коронного гетьмана і канцлера Речі Посполитої, який прживаючи на Холмщині, мав маєток біля річки Жовківка. Прізвище Жолкевський швидше за все походить від річки Жовківка, що протікає на Холмщині. Перші поселення людей на території краю з''явилися в період кам''яного віку (35 тис. років до н. е.).

Теґи

Населення Жовківщини

Нвйчисельніші населені пункти району№ п/пНазва населеного пунктуКількість населення (тис.чол.)Перша письмова згадка про н/п1.м. Жовква13,41594р. р.2.м. Рава-Руська8,51455 р.3.м. Дубляни8,31440р.4.смт.Куликів3,51399р.5.с. Волиця2,31646 р.6с. Малехів2,31377р.7.с. Гійче2,21513р.8.с. Туринка2,01478р.9.с. Добросин1,91414р.10.смт. Магерів1,81478 р.11.с.

Процес формування Жовківського району.

Історія формування Жовківського району бере свій початок із 1880 року - часу утворення Жовківського повіту в межах Австро-Угорської імперії. В цей період адміністративний повіт Жовквівщини ділився на три судові повіти, а саме: Жовкву, Куликів, Мости Великі.Згідно перепису населення від 31 грудня 1880 року судовий повіт Жовкви охоплював 30 громад та 15 фільварків, у ньому проживало 28923 жителів. У судовому повіті Куликова налічувалося 26 громад та 20 фільварків, нараховувалося 20917 осіб. До Судового повіту Мостів Великих входило 18 громад, 19 фільварків, проживало 22024 мешканців.