Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

"Говерляна - 2014" за участю жовківчан - відбулася

5 квітня 2014 року відбулося масове зимове сходження «Говерляна -2014», присвячене 200-річчю від Дня народження Т.Г.Шевченка, 50-річчниці першого масового сходження на Говерлу, яке відбулося у 1964 році.
Серед організатоів провідники туристського руху - Президент Львівської обласної федерації спортивного туризму України Тарас Пахалюк, Голова оргкомітету "Говерляна - 50" , начальник штабу Роман Базилевич, (жовківчанин, до речі), Начальник штабу "Говерляна - 2014" Михайло Сідоров, начальник Львівської обласної контрольно-рятувальної служби туристсько-спортивної спілки України Михайло Яворський, інструктор та активний учасник багатьох сходжень на найвищі гірські вершини України і не тільки Лука Павлюк та Президент Жовківського клубу велотуристів ім.Михайла Демяновича Любов Павляк.
Ювілейне, 50-те зимове сходження на найвищу вершину України – г.Говерла (2061 м.) здійснило майже 500 чоловік з різних кінців України, в тому числі, активісти туристичного руху із Польщі та Росії. Серед учасників – молодь, студенти, журналісти, інтелігенція, люди різного соціального та вікового статусу.
Як і кожного року, туристи з Жовківщини зайняли два вагони поїзда. В одному – равчани, в другому – жовківчани, серед яких, як ніколи, багато лікарів жовківської центральної районної лікарні: реаніматологи, хірурги, травматологи, оталарінголог.
Поїзд Львів-Ворохта відправився в п’ятницю ввечері. На світанку всі учасники сходження прибули на станцію Ворохта, що на Івано-Франківщині. Близько 9 ранку із залізничного вокзалу автобуси відправилися до турбази «Заросляк».
Спочатку наш похід через ліс до говерлянської стежки не прогнозував зимового дня. Виглядало так, наче б це був по-справжньому весняний день. Між буками гомоніла гірська річечка, хлюпотіла в ній холодна вода, і весело співали пташки. Крізь дерева проглядало сонце. Та згодом, коли ми вийшли з лісу, вже на першому маленькому перепочинку, стало зрозуміло, що небо помаленько затягується хмарами. Ми вирушили вгору стежкою, навколо якої цвіли крокуси – ароматні, фіолетового кольору, гірські квіти, а також зачаровували зелені хвойні кущі. І ось, під малою Говерляною почало тягнути снігом. А далі ставало йти все цікавіше: спочатку сніг почав курити, а згодом зірвався холодний гірський вітер. Слідів першопрохідників перед собою я вже не бачила, як і активістів. Прийшлося йти лише вперед, міцно тримаючись за трос. А потім, під самою Говерлою, знову був трос завдовжки з тридцять метрів. В обличчя дує сильний вітер, а руки дерев’яніють від ціпкого дотику з холодним тросом. І все ж. Це – не біда. Сказати відверто, без такої картини і снігу, зимове сходження не було б захоплюючим і вражаючим. А так. Ух! Яка це радість, коли ти на вершині. На серці стає тепліше і ти розумієш, що ці кілометри, засніжені, холодні і вражаючі, позаду. А на Говерлі є ти і твої однодумці, ті, хто зібрав усі зусилля, видряпався на гору.
А потім прийшли й інші, один за одним піднімалися, із гарячими серцями і з перемогою, що подолали вершину. Хтось вже не один десяток раз, а хтось – вперше.
Урочисте сходження відкрив Тарас Пахолюк, президент Львівської обласної федерації спортивного туризму України із слів привітання. Він також зазначив, що цьогорічне масове сходження має нове забарвлення, зокрема воно приурочене Небесній Сотні, адже серед Героїв був Юрій Вербицький - активіст туристичного руху. Опісля організатори прочитали список видатних Львівських туристів та альпіністів, багаторазових учасників та організаторів «Говерляни», пам’яті яких присвячено ювілейне сходження. Інші активісти запалили біля хреста свічки.
У 1964 році відбулося перше масове сходження на Говерлу, тому цьогорічне відбулося в 50 черговий раз, а отже ювілейне. 2014 рік оголошений роком 200-річного Ювілею від дня народження Тараса Шевченка, тому це сходження також присвячене і цій події. Під аплодисменти лапатого гірського снігу всі учасники виконали «Заповіт».
Морозяно, (було мінус два градуси), вітряно, сніжно, але піднесено, адже підкорена вершина. Після коротких виступів організаторів та фотографування, ми спустилися вниз. Один за одним, без жодних капризів чи невдоволень, тому що саме такими є українські підкорювачі вершин.
Сніг кружляв навколо, закривав від нашого взору гірські вершини, але ми спустилися швидше аніж піднімалися. А потім було ще одне захоплення – бажаючі купалися в гірські річці Прут. Сказати, що було холодно, це означає сказати неправду, тому що гірська вода цілюща і дзвінка, вона додає активності і здоров’я. Проте не всім цю процедуру можна робити - до зимового купання все ж потрібно готуватися.
Після сходження всі повернулись у Ворохту. Спочатку подолавши ще 7 додаткових кілометрів, а далі – автобусами до залізничного вокзалу.
О 20.00 годині ввечері відбулася найурочистіша мить – відзначення дипломами найактивніших учасників масового сходження та грамотами за вагомий внесок в популяризацію спортивного туризму, впровадження здорового способу життя і культурного відпочинку.
І треба було бачити світло в дитячих очах, які отримали перші у житті нагороди! Зрештою, саме такі відзначення наймолодших учасників, котрим було по 6-10 років і вони зійшли на вершину у досить нелегкий день, є вагомими, адже діти раділи і просили батьків наступного року знову піти з ними на найвищу гору в Україні Говерлу. А це означає, що в Україні є і буде здорове активне покоління.
Слава Україні! Слава активному туризму!
Галина ФЕСЮК,
учасниця 10 сходження на Говерлу.

Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі