Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Я вірю в тебе, Україно

Саме під таким закликом в п’ятницю, 20 квітня, у Кіцманському районному будинку народної творчості і дозвілля, на Буковині, проводився літературно - мистецький вечір, присвячений 65-річчю від дня народження Йосипа Палятинського - відомого поета і публіциста, журналіста і громадського діяча, а для працівників культури і жителів Кіцманщини, доброго друга, порадника, повсякденного відвідувача і читача районної бібліотеки. На святковий захід приїхали гості із Покуття, зокрема, Снятинщини, Гуцульщини, Львівщини, Тернопільщини, Чернівців, а також прийшли представники влади, друзі та родина.
До Кіцманя зі Львова на творчий вечір письменника Йосипа Палятинського нас їхало чимало: Елла Красноступ, Оксана Прийма, Петро Гойда, Ігор Дах, Людмила Пуляєва і я. Ранком ювіляр зустрічав поїзд у Чернівцях. Ми оглянули місто, в тому числі Чернівецький університет. Архітектура вражаюча. Проте святковий настрій дещо пропав, як тільки сторож заявив «На територію, зась, тільки з екскурсоводом». Дивна ситуація, нічого подібного не зустрічала в жодному куточку світу. Проте на протязі дня у нас повинно було відбутися ще багато подій, то ж ми нафотографувавшись біля стін пам’ятки архітектури, яка занесена в спадщину ЮНЕСКО, поїхали до Кіцманя, - батьківщини Володимира Івасюка.
Тут ми відвідали музей Володимира Івасюка, могилу відомого науковця, фольклориста та краєзнавця, члена УАП Кузьми Смаля, оглянули історико архітектурні пам’ятки м.Кіцмань і прийшли до районного Будинку творчості та дозвілля.
Цікавим стало й те, що літературний вечір, організували бібліотекарі. До речі, місто із майже 8-тисячним населення, удостоїлося виграти за програмою «Бібліоміст» грант, обладнавши комп’ютерною технікою районну бібліотеку. Ще більше здивувало, що читачів, які користуються Інтернет виданнями у бібліотеці є чимало.
Ведуча Богдана Довбуш запросила до слова голову Кіцманської районної державної адміністрації Олега Унгуряна, який і відкрив літературний вечір. Високо оцінивши ювіляра, вручив грамоту та наголосив у виступі, «Ця грамота – найвища відзнака за літературну творчість на теренах Кіцманщини і області».
Протягом життя Йосип Ярославович зібрав чималий творчий доробок. Ним видано 5 книг, підготовлено до друку нову книгу прози і поезії «Вулкан правди». Він є автором чисельних публікацій у різних газетах Буковини, спеціальним кореспондентом обласної газети «Буковинське віче», друкує свої твори на сторінках альманаху «Гомін Підгір’я», що виходить у Дрогобичі Львівської обл. та у виданнях свого славного Покуття. За свою натхненну творчу працю Йосип Палятинський удостоєний багатьох титулів та нагород. Він є членом національної спілки журналістів України, членом української асоціації письменників західного регіону. Лауреатом літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини, дипломантом-медалістом італійського журналу «ARTEKYLTYRA», дипломантом І ступеня ХІІІ бойківського літературно – мистецького конкурсу ім.. Мирона Утриска, переможцем Чернівецького обласного конкурсу «Слово про колегу», присвяченого 50 – річчю національної спілки журналістів України.
«Я народився на Покутті
В краю Стефаника й Прута,
Де люди вже давно розкуті,
Позаду – доленька крута.

Де Черемшини голос чути
І Лесь Мартович уві – сні…
Як можна все це позабути
І цвіт калини на весні!» - так пише в своїх поезіях наш ювіляр.
І це правда. Де б людина не жила згодом, яких би стежин і випробувань не спізнала, а той маленький куточок, де вона народилася і зробила перші кроки, нею не забуваються ніколи.
Сином Покуття й Буковини називають Йосипа Палятинського його друзі по перу, знайомі. І це справді так, бо народився і виріс на Покутті, яке любить всім серцем, а нині не уявляє своєї долі без Буковини, без рідного Кіцманя, без їх глибоких духовних джерел, історії та культури. Він щиро прислужився цьому чарівному краю своєю натхненною працею.
«Ой рад би я вернутися додому,
Де кожна стежка – повість юних літ.
Не можу зрадити уже другому,
Прости, Покуття, повір – так не слід».
У творах Йосип Ярославович не обходить увагою своїх витоків, рідного порогу і села, що благословило його дорогу у світ. І завжди на цій дорозі поруч із автором присутня найрідніша і найнадійніша людина – мама, якій автор присвятив немало поезій.
Йосип Палятинський за професією вчитель. Однак його завжди вабила журналістика. Ще далекого 1962 року, будучи у восьмому класі, написав до районної газети замітку про свого односельчанина – ветерана Великої Вітчизняної війни. І скільки було радості, коли побачив статтю надрукованою.
Пізніше Йосип Ярославович працює кореспондентом Кіцманської районної газети і вже багато років є позаштатним кореспондентом газети «Буковинське віче». Ось як відгукується про це видання автор:
«Буковинське віче,
Як вас не читати?
Фальші тут немає
Хочеться писати.
Все, кому що треба,
Знайде в ній люб’язно,
Стрінуть в колективі
Щиро і приязно».
Уміння сказати добре слово про інших – це своєрідний талант, і цим талантом володіє Йосип Палятинський. У своїх нарисах і есе він розповідає про людей праці: педагогів і митців, будівельників і медиків, транспортників і фермерів. цікаві розповіді можна прочитати про багатьох лікарів нашої центральної районної лікарні, зокрема: Василя Залявського, головного лікаря, Віктора Радецького, Івана Сандуляка, Василя Місевича, Івана Курилюка, завідуючу поліклінікою Одарку Старинську, спортсмена Івана Гешка, фермера Василя Івасюка, письменників Івана Труша, Василя Хащового, композитора, фольклориста, на жаль нині вже покійного Кузьму Смаля та багатьох інших відомих особистостей.
Найбільше болить душа пана Йосипа за ситуацію в державі. Він завжди на боці трудового люду і не сприймає тих, хто хоче жити за чужий рахунок. Громадську позицію, наполегливість і послідовність виявив Йосип Палятинський, відстоюючи інтереси людей. Сам пан Йосип не іменує себе ні поетом, ні прозаїком, у нього високі критерії самооцінки. Та те, що він пише для людей щирою і наснаженою любов’ю , це – очевидно.
Широкого резонансу набула його поезія «Гомоніла Україна». Кожний вірш Йосипа Ярославовича про Україну пройнятий такою щирістю і Любов’ю, що нам залишається лише задуматись: а чи любимо ми так Україну, рідний край, рідну мову, рідну пісню, як він?
Моя Україно! Ти вільна вже мати
І серце у грудях від радості б’ється.
Ніхто не посміє Тебе зневажати,
Хай пісня весела над краєм поллється.

Ми віримо в щастя, майбутнє держави,
Пісням в чистім небі довічно лунати.
Не треба нам злата, не треба нам слави,
Будь з нами лиш вільна, Вкраїнонько – Мати!

Багато віршів автора покладено на музику, яку написав земляк Кузьма Смаль. Тому й не дивно, що на творчому вечорі їх виконували як учні, так і музичні колективи. Прозвучали пісні «Буковинський наш край смерековий», «Уклін тобі скрипалю мій», «Листопад, листопад», «Ой літа, ви мої золотії».
А учні Кіцманської школи та гімназії – Руданець Єлизавета, Водянчук Дмитро, Кошурба Анастасія, Довбуш Олеся прочитали поезії ювіляра.
Крім цього багато пісень у подарунок ювіляру виконали - вокальна група Кіцманської музичної школи ім.В.Івасюка (Концертмейстер Олена Ладичко),
вокальна група РБНТД (Керівник Денис Рудяк, акомпаніатор Євген Ткачук), Народний хор РБНТД (Керівник Денис Рудяк, акомпаніатор Євген Ткачук) .
Приємно здивували пана Йосипа й земляки із Снятинщини. Вони приїхали великою делегацією - Володимир Карий (директор видавничо-друкарської фірми), Мирослав Попадюк (голова районної організації товариства «ПРОСВІТА» ім. Т.Шевченка), Руслана Кіриєва (директор літературного музею ім.Марка Черемшини), Мирослав Харук (директор Орелецької школи) і жіночий ансамбль Снятинського Народного дому.
Ювіляра прийшли привітати також головний лікар Кіцманської районної лікарні Василь Залявський, голова Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Віра Китайгородська, голова Чернівецької обласної організації товариства «ПРОСВІТА» ім. Т.Шевченка, художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук, до привітань також приєднався Сидір Дмитрюк - колишній голова міської ради, який хоч і не зміг бути присутній на сьогоднішньому вечорі з поважних причин, та передав найкращі привітальні слова.
Є в Йосипа Ярославовича книга під назвою «Я вірю в тебе, Україно!». І це не лише назва книги, це його життєве і творче кредо. Заради цього живе і творить. Бо свято вірить в Україну! Бо утверджує державу своєю працею, наповнюючи її національною суттю. Його самовіддана праця – це приклад беззавітної любові до свого народу, своєї рідної України .
Сьогодні улюблена справа Йосипа Палятинського - активна участь в Українській асоціації письменників, яка щомісячно проводить різні заходи разом із молоддю, військовослужбовцями та творчою інтелігенцією у Львові і на теренах Західного регіону. Отож не дивно, що ми, члени УАП, стали учасниками літературно-мистецького вечора Йосипа Палятинського. Голова Української асоціації письменників західного регіону Елла Красноступ вручила від Асоціації Грамоту за великі творчі досягнення та з нагоди ювілею і грошову винагороду, а Оксана Прийма, член правління асоціації письменників України, колишня артистка Чернівецького музично-драматичного театру ім.. О.Кобилянської, прочитала вірші ювіляра. Свої поезії ювіляру подарували й інші члени УАП – Петро Гойда (м.Тернопіль), Людмила Пулюєва (м.Львів), Дарина Чорна (м.Снятин). Я ж прочитала свій вірш «Роде мій – великий і прекрасний», присвятивши дружині Анні, яка протягом усього життя із великим розумінням відноситься до творчості чоловіка.
Ювіляра також приїхали привітати Галина Верховинка - фольклористка, поетка із самого серця Гуцульщини, м.Верховина і лауреат Всеукраїнських фестивалів та конкурсів, член національної ліги композиторів України Любомир Равлюк.
Прозвучали слова ведучої:
«Хай множиться Вам завше гараздами
Життя, добро й тепло лише приносить.
Тримайтесь з рідним словом і піснями,
Шановний ювіляре – Палятинський Йосип.

А на завершення Народний хор РБНТД виконав пісню «Єднаймося, люба родино» .
Літературний вечір підходив до кінця, а Йосип Палятинський давав зрозуміти, що такі творчі зустрічі будуть продовжуватися, тому що молодь повинна рости на поезії та пісні рідного краю, тим більше, що Кіцманщина виростила таких чудових і славних людей, як Володя Івасюк та Марко Черемшина.
Наш поїзд від’їжджав до Львова повільно, його колеса стукали об рейки так милозвучно, що здавалося, вони також співають… А чому б ні? Ми поверталися із славної співучої землі Буковина.
Галина Фесюк,
головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської РДА,
член правління Української асоціації письменників

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі