Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Про конференцію "Богдан Хмельнницький і Жовківщина"

Кожен, хто будь-коли намагався проникнути у глибші пласти історії українського козацтва, знає, що вочевидь наші предки були куди охочішими до шаблі та плуга, ніж до пера – і залишили нащадкам надто мало писемних документів, завдяки яким можна було б чітко відокремити легенду або міф від задокументованого факту. Чи не всі відомі нам козацькі літописи творилися уже з часом і ґрунтувалися здебільшого на польських, німецьких, турецьких та інших джерелах; не думали про них і повстанські отамани. Та що там отамани! Навіть гетьмани, які мали у своєму розпорядженні десятки освічених канцеляристів, не подбали про те, аби організувати написання літописів чи хоча б похідних хронік. До того ж чимало архівних документів і джерел знищили наші сусіди-«воріженьки», вивезли чи взагалі – переписали на свій лад і задля власних національних інтересів. Особливо перепало архівам гетьмана Богдана Хмельницького. I хоч написано про нього, здавалось би, томи літератури, все ще доводиться визбирувати в архівах листи, посилання, які хоча б якось могли прояснити невідомі сторінки його біографії.
Невідомі навіть точна дата і місце народження. Припускають, що батьківщиною гетьмана можуть бути Чигирин, Суботів або ж Переяслав. Насправді ж ситуація є ще складнішою. Цілком імовірним місцем, де з’явився на світ Божий Богдан Хмельницький, може бути галицька Жовква. Саме про це йшлося на історико-краєзнавчій конференції «Богдан Хмельницький і Жовківщина», проведення якої ініціювала Галина Фесюк – головний спеціаліст відділу культури і Туризму Жовківської райдержадміністрації. Засідання учасників відбувалось у славнозвісному палаці Жолкевського. Серед присутніх – Роман Шуст, доцент, декан історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, Михайло Тиский, професор Луцького національного університету, Василь Лаба, голова історико-краєзнавчого товариства «Опілля», Іван Сварник, науковий працівник університетської бібліотеки, Володимир Герич, директор Жовківського історико-архітектурного заповідника, Віктор Гугля, завідувач відділу суботівського історичного музею, Уляна Великопольська, провідний спеціаліст Львівського національного історичного архіву, Степан Боруцький, кандидат історичних наук, доцент Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка, полковник Українського реєстрового козацтва та інші реєстровці з-під булави генерала армії УРК Володимира Кожана, керівник відділу культури і туризму Жовківської райдержадміністрації Степан Кунинець, заступник иректора ДІАЗу Михайло Кубай.
Дискусія була доволі жвавою і плідною щодо результатів. Виявляється, у галицькій Жовкві при дворі польного, а відтак коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, служив батько майбутнього козацького полководця Михайло Хмель. Венеціанський посол Альберто Віміна писав, що за якусь провину Михайло Хмельницький був покараний баніцією (вигнанням). Прибув він до Жовкви чи то з Литви, чи то з Наддніпрянської України. Знаменитий історик Іван Крип’якевич припускав, що Хмельницькі походили із Хмельника у Перемиській землі. Відомо, що неподалік, у Красноставі, знаходився родинний маєток Жолкевських, а тому цілком можливо, що родини Хмельницьких та Жолкевських зналися давно, підтримували між собою зв’язки. У скрутну хвилину вигнанець згадав про давні знайомства і вирішив пристати на службу до Станіслава Жолкевського. Вірою й правдою більше як десять років (з 1594-го по 1605-й) служив Жолкевському Михайло Хмельницький… Ймовірно, саме в цей час у Михайла народився син Богдан-Зиновій. Історики сходяться на тому, що майбутній гетьман народився десь у 1595 році. Найвірогідніше, того року батьки Богдана – Михайло Хмель та невідомого імені «козачка» – перебували саме у Жовкві, а не в якомусь із міст Наддніпрянщини… Іван Крип’якевич пише, що тут, у братській школі при церкві Різдва Христового (нині – Василіанський монастир) Хмельниченко отримав початкову освіту. Із покоління в покоління передають жовківчани також переказ, що в цьому храмі охрестили малого Богданка. У Жовкві він здобув і свій перший військовий досвід: існує легенда, що близько 1620 року Хмельниченко брав участь в обороні міста від несподіваного нападу татар, а того ж року, разом із «славної пам’яті» батьком Михайлом, виступив у похід гетьмана Жолкевського на Молдавію…
Вели мову учасники конференції і про Хмельницького як великого полководця і політика, смерть якого, за словами одного з науковців, стала чи не найбільшою бідою для українців. Ще б лише рік – і, цілком можливо, наслідки Переяславської ради не були б такими трагічними…
На Жовківщині є ще кілька населених пунктів, пов’язаних із Богданом Хмельницьким. Це, скажімо, старовинне село Туринка, яке, за словами учасниці конференції Марії Висоцької, було родинним маєтком Жолкевських. Колись тут знаходився потужний оборонний замок. Шукати його слідів нині марно – тепер на його місці сільський клуб… Повертаючись із Жовкви до Львова, варто зупинитися в Куликові, де, ймовірно, неодноразово ступала нога гетьмана. Колись це містечко мало добре укріплений замок, нині єдина значна пам’ятка – костел Святого Миколая, збудований 1538 року. На Жовківщині варто також відвідати Крехівський монастир, що й, власне, здійснили учасники конференції після засідання.
Наразі бути певними щодо місця народження Гетьмана не можемо. Маємо лише здогадки, припущення, підтверджених фактів бракує. Попри це конференція таки повною мірою виконала свою мету – було зосереджено увагу на проблемі, актуалізовано вивчення доби козаччини зокрема серед студентів, молодих перспективних дослідників.

Ольга ЗОЛОЧІВСЬКА

Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі