Як «союзянки» відзначали День Матері

В’їжджаючи ранком у Львів, розумієш , що в місті – державне свято: синьо-жовті прапори розвішані на флагштоках майже кожного дому, на авто зупинках, хоч день похмурий, стоять у вишиванках люди, або ж поспішають до місцевих храмів. В центрі міста біля пам’ятника Т.Шевченку організатори святкового концерту налаштовують апаратуру, озвучення. А незабаром на проспект Свободи сходяться львів’яни і гості. Об 11.00 год. біля пам’ятника А.Міцкевича чуємо співи української пісні у супроводі оркестру. Назустріч – йде колона жінок з прапором організації «Союз Українок». З трепетом серця вдивляюся в обличчя кожної жінки, більшість з яких, до речі, вже немолоді. Але їх вишиваний український одяг, голосна українська пісня зворушують душу, виступають на очах сльози, а ті, що стоять на тротуарах радісно вітають ідучих з Днем Матері. Дуже зворушливо. Я фотографую. Впізнаю жінок-союзянок з багатьох районів Львівської області. Аж ось і наші – з Рави-Руської на чолі з головою Стефанією Кулієвич, але немає жодної з Жовкви. І це сумно.
Колона «союзянок» обходить проспект Свободи і направляється до пам’ятника Шевченка.
Із вітаннями дня Матері виступає голова Львівської організації «Союзу Українок». Співають «Реве та стогне Дніпр широкий», фотографуються і дуть на урочистості та концерт в Оперний театр.
Скажу чесно, я завжди по духу була і є «союзянкою», «просвітянкою», людиною , яка думає і робить для України конкретні речі.
Моя фахова журналістика - це живоцвіт моєї душі, вона дозволяє розпізнати добро і зло. А тим паче писати, про те, що не приносить користі Україні, перешкоджає інтересам наших жінок, дітей та людей похилого віку.Сьогодні хочу наголосити на неналежну роботу місцевого «Союзу Українок». Мені соромно, що до Дня Матері на Жовківщині не долучилася місцева організація «Союз Українок», яка очевидно існує лише на папері, ніхто не привітав першу голову «Союзу Українок» на Жовківщині Варвару Цимбало та жінок, які працюють на благо Жовківщини і України.
Жаль, тому що, Міжнародний День Матері – це свято кожної людини на Землі, до нього дотичні ми всі, а не окремо вибрані жінки, яких вітають, а вони не раз нічого спільного не мають з християнською жінкою – Матір’ю, з патріотичним вихованням дітей, в любові до України, родини, Бога.
В Україні і світі відзначають міжнародний День матері щороку, в кожну другу неділю травня. Це - міжнародне свято. Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914 р. В Україні, згідно з указом Президента України "Про День матері" від 10 травня 1999 р., офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року. Крім того, понад 30 країн відзначають свято в інші дні. Проте, в Україні, на відміну від 8 березня, цей день не вшановують на державному рівні в усіх регіонах України.
Сьогодні я мала можливість познайомитися з мешканцем Дніпропетровщини, працівник соціальної служби райдержадміністрації. Коли він спостерігав за маршем «союзянок» у нього на очах стояли сльози. Опісля сказав: «Якою ж чесною і відданою Україні та Богу треба бути жінці, ідучи у цих вишиваних костюмах по холодному Львову та ще й з піснею. У нас на Дніпропетровщині жінок у такому дусі мабуть ніколи не зорганізуєш».
Серед української громади День матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 р. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Також, 1929 року "Союз українок" зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", "Сокіл" та ін. організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді, День матері відзначали дуже широко. У 1939 р. свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, свято повернулось в Україну.
Від імені творчої громади Жовківщини вітаю усіх Матерів нашого району з прекрасним святом – Матері. Бажаю довголіття у достатку, у гармонії з красою, у живоцвіті душі, лагідних та погідних дітей і здоров’я.
Галина Фесюк,
Президент БО «Розточани»,
член Української Асоціації письменників

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі