МУЗЕЙНИЦТВО НА ЖОВКІВЩИНІ

Щороку 18 травня, за рішенням ХІI Генеральної Асамблеї Міжнародної ради музеїв (ІКОМ), відзначаємо Міжнародний день музеїв. У 2002 році в громадському і культурному житті України з''явилася програма "Музеї України", основним завданням якої є налагодження інформаційної та матеріяльної підтримки українських музеїв.
Для популяризації української культури, історії, традицій 2004 року в Києві засновано науково-популярний журнал "Музеї України" (керівник програми і шеф-редактор журналу - Віктор Тригуб). З ініціятиви народного Президента України Віктора Ющенка 2006 року в Києві створено Український інститут національної пам''яті, завданням якого є координація діяльності всіх інституцій влади, спрямованої на створення музеїв, вивчення історичних фактів і подій минулого, виховання у молоді гордості й поваги до наших предків, їхніх традицій.
15 лютого 1965 року Міністерство культури колишнього СРСР затвердило "Типове положення про народні музеї", в якому зазначено, що "Народний музей є культурно-освітньою установою, створеною з ініціятиви і при безпосередній участі трудящих на громадських засадах". У документі відзначалося, що безпосереднє науково-методичне керівництво народним музеєм здійснює обласний музей. Положення чітко визначало умови, необхідні для створення музею, права й обов''язки краєзнавчого активу, окреслювало коло завдань, пов''язаних з організацією пошукової та експозиційної роботи [5]. Це був перший офіційний документ, який регулював створення та діяльність музейних закладів на громадських засадах.
Зростання краєзнавчого руху 1960-х років спонукало до створення науково-методичних відділів народних музеїв. Відповідно до наказу Міністерства культури Української РСР і наказу Львівського обласного управління культури № 40 від 13 лютого 1967 року "Про дальший розвиток мережі народних музеїв та поліпшення їхньої діяльності" для надання практичної і методичної допомоги народним музеям області та для організації і створення їх у кожному селі, Наказом № 22 від 25 лютого 1967 року у Львівському історичному музеї було створено методичний відділ народних музеїв [6]. Народними називали тоді всі музейні заклади, які працювали на громадських засадах. Відповідно до Постанови Колеґії Міністерства культури УРСР від 10 серпня 1971 року "Про мережу та роботу народних музеїв і музейних кімнат Української РСР" у 1972 році були створені методичні відділи при всіх обласних історичних та краєзнавчих музеях України. 20 вересня 1973 року Міністерство культури Української РСР затвердило "Положення про методичний відділ музейних закладів на громадських засадах при обласному історичному, краєзнавчому музеї". У 70 - 80-х роках ХХ ст. мережа громадських музейних закладів на Львівщині продовжує зростати. Станом на 1 січня 1972 року на державному обліку в Управлінні культури було зареєстровано 67 музеїв і музейних кімнат, у 1973 році - 80, у 1974 р. - 85, у 1975 р. - 94, у 1978 р. - 122, у 1979 р. - 145, а в 1980 р. - уже 224. Постановами Колеґії Міністерства культури УРСР від 26 січня 1968 р., 4 липня 1969 р., 29 лютого 1972 р. "Про присвоєння найменування "Народний музей" музеям республіки, створеним на громадських засадах" 15-м найкращим музеям Львівської області, які досягли значних успіхів у створенні експозицій, зібрали значну кількість ориґінальних пам''яток матеріяльної та духовної культури українського народу, а також мали відповідні приміщення та обладнання для збереження фондів і показу зібраних колекцій, було надано звання "Народний".
Ідеологічний тиск на заклади культури середини 1980-х років позначився і на самодіяльному музейному будівництві. Про це свідчать численні "музеї В. Леніна", "атеїзму", "бойової", "трудової" і "комсомольської" слави. У 1985 році з 494 громадських музеїв Львівщини 309 мали ідеологічний характер, а 57 містилися у культових спорудах.
Глибинні процеси переосмислення і розбудови всього суспільного життя на принципово нових, демократичних засадах кінця 1980-х років, певна річ, не могли не торкнутися і краєзнавства, як одного із суттєвих проявів громадської, суспільно-політичної діяльності. Вони переважно й визначають сьогодні характер стану і розвитку музейної справи на Львівщині. По-перше, тимчасово припинилося створення нових громадських музеїв у кожному населеному пункті, по-друге, розпочалося переоформлення і перепрофілювання уже існуючих музейних установ. Змінилася і удосконалилася мережа громадських музейних закладів. Практично в усіх містах і районах області перестали існувати численні "музеї" і "музейні кімнати Леніна".Перестали існувати фактично не музеї, а те, що ніколи й не відповідало поняттю музейної установи, що дискредитувало її істинну суть.
У 1990 році було розформовано або перепрофільовано близько двох сотень громадських музеїв. Докорінно змінився стан музеїв, експозиції яких містилися у приміщеннях закритих церков і костьолів. На початок 1989 року таких музейних установ було понад 60. Здебільшого це були музеї атеїзму, виставкові зали, картинні галереї або постійні виставки дитячої творчості.
16 листопада 1990 року Міністерство культури УРСР затвердило нове "Типове положення про музей, який працює на громадських засадах". Відповідно до цього Положення основними критеріями для створення, а отже, і повноцінного функціонування громадського музею є наявність: 1) зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі музейних предметів i колекцiй, на основі яких може бути збудована повноцінна експозиція; 2) приміщення і оснащення, яке забезпечує збереження музейних колекцій і умови для їх показу; 3) активу краєзнавців, здатного вести роботу музею на громадських засадах; 4) джерел фінансування музею, забезпечення діяльності організаціями, що ухвалюють рішення про створення громадського музею. Важливою є системна і комплексна підготовча робота по комплектуванню фондів, їх вивченню, збереженню та популяризації.
За цим Положенням найкращим громадським музеям звання "Народний музей" надають Колеґії обласних управлінь культури. Передбачено введення у цих музеях штатної одиниці завідувача, якому встановлюється платня на рівні мінімального окладу завідувача відділу музею, віднесеного до ІV категорії.
1992 року майже всі культові споруди на Львівщині, в яких містилися громадські музеї, були повернуті релігійним громадам. Громадських музеїв, експозиції яких мали історично спотворений, антинауковий характер, закрито. Це стосується "музеїв Жовтневої революції", кутків "інтернаціональної дружби", "наукового атеїзму", музеїв, присвячених одіозним діячам тоталітарного режиму.
Громадські музеї сьогодні є окрасою кожного міста і села Львівщини. Певна річ, усі вони не рівноцінні. Є серед них музеї, які своїми унікальними колекціями відомі далеко за межами України.
24 серпня 1991 року збулася мрія мільйонів українських патріотів - позачергова сесія Верховної Ради України ухвалила історичний документ - Акт проголошення незалежності України. Розбудовуючи Українську державу, ми дедалі більше звертаємося до історичного минулого й особистостей, які закладали підвалини нашого сьогодення. Для належного пошанування, наукового вивчення і популяризації музейними засобами історії національно-визвольних змагань України на Львівщині в 1990 - 2007 роках створено й відкрито 60 нових громадських музеїв і музейних кімнат різних профілів, в експозиціях яких відтворено найзначніші події відновлення державності українського народу в 1917 - 1991 роках, увічнено життя і діяльність визначних громадських, політичних і військових діячів, чиї імена в радянські часи неможливо було зустріти на сторінках багатотомних енциклопедій, або інформація про них була сфальсифікована.
Відповідно до Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 30 квітня 1996 року № 220, усі створені громадські музеї, що не є юридичними особами і діють при підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах, а також музеї, які діють на правах філіалів, автономних відділів музеїв, беруться на облік у місцевих органах культури та Міністерства культури і туризму України на підставі заповнення уніфікованого паспорта. Взяття музею на облік засвідчується печаткою і підписом відповідного органу культури.
Музейну справу в Україні сьогодні регламентують Закони України:
- "Про музеї та музейну справу" (29. 06. 1995 р. № 249/ 95-ВР).
- "Про охорону культурної спадщини" (08. 06. 2000 р. № 1805-ІІІ).
- "Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв". Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 30. 04. 1996 р. № 220.
- "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей". Закон України від 21. 09.1999 р. № 1068-ХІV.
- Положення про Музейний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20. 07. 2000 р. № 1147.
- "Перелік музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України". Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29. 11. 2000 р. № 1766.
"Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України". Постанова Кабінету Міністрів України від 2. 02. 2000 р. № 209 " та інші документи [10]. Україна є членом міжнародної Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1988 р. №
Станом на 1 вересня 2007 року працівники Науково-методичного відділу музейного будівництва Львівського історичного музею зареєстрували 118 музеїв та музейних кімнат на громадських засадах у мережі Управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації системи Міністерства культури і туризму України (79 музеїв діє у містах області, 39 - у селах). Сімнадцять громадських музеїв удостоєні почесного звання "Народний музей". Різноманітний профільний склад музейної мережі Львівщини. Профіль музею визначає характер колекції основного фонду музейних предметів, що в ньому зберігаються.
За профілями громадські музеї Львівщини, поділяються на:
1) музеї історичного профілю:
- історії - 19,
- історико-краєзнавчі - 32,
- етнографії - 16,
- археологічні - 1,
2) музеї краєзнавчого профілю - 4, 3) мистецькі - 12, 4) літературні - 8, 5) літературно-мистецькі - 3, 6) меморіальні - 7, 7) технічні - 7, 8) природничі - 4, 9) медичні - 3, 10) релігійні - 2.
РОЗВИТОК МУЗЕЙНИЦТВА НА ЖОВКІВЩИНІ

На жаль законодавча влада не достатньо контролює за дотриманням законів та рішень, які ж сама і приймає. Водночас вищі ешелони виконавчої не займалися і не хочуть серйозно займатися музеями. І це дуже тривожить. То чому б нашій місцевій владі, використавши засади місцевого самоврядування не розпочати справу підтримки музеїв і доказати, що можна зробити для збільшення авторитету та слави міста-курорту, адже музеї мають велике геополітичне значення.
Розвиток музейництва на Жовківщині за останні п’ять років дуже повільний, хоч діяльність музейних закладів та кімнат-музеїв тих, які вже функціюють і що створюються, ґрунтується на конкретних пам''ятках історії та культури.
У 2009 році відділом культури і туризму Жовківської райдержадміністрації була проведена туристично-краєзнавча конференція «Розвиток музейної справи. Значення і збереження традиційної культури». На конференції було проведено аналіз роботи і стан музеїв та кімнат-музеїв у районі, а також обговорювались проблемні питання функціювання цих закладів.
Сьогодні маємо два діючі музеї у Львівському аграрному університеті. «Музей Степана Бандери» створений 4 січня 1999 року знаходиться у доброму технічному стані, має дві кімнати, в якому зберігається 1600 експонатів. За розділами поділяється на українські спортивні та військові формування у ХХ ст. і їх відзнаки,; дитячі роки та родина Степана Бандери; Степан Бандера – студент рільничо-лісового факультету Львівської політехніки; українська визвольна боротьба під час Другої світової війни і в повоєнний період, бойові дії УПА; революційна діяльність Степана Бандери в еміграції; Степан Бандера і сучасність. Відвідування – близько 1000 чоловік в рік.
«Музей історії» Львівського національного університету створений 1 вересня 2001 року. В музеї діє 6 розділів з експозиціями: рільнича школа в Дублянах (1856-1878 рр.); вища рільнича школа в Дублянах (1878-1901 рр.); Академія рільництва в Дублянах (1901-1919 рр); у складі Львівської політехніки (1919-1947 рр); Львівський сільськогосподарський інститут (1947-1996 рр.); університет на зламі тисячоліть (1996-2009рр.).Загальний фонд музейних експонатів 375 одиниць. Директор музею Токарський Юрій завжди радо зустрічає науковців, студентів та викладачів, екскурсантів.
23 травня 1990 р. з ініціативи товариства української мови було відкрито музей у с.Зашків. А з нагоди сторіччя від дня народження Є. Коновальця 14 червня 1991 р. біля будинку встановлено пам''ятник полковнику (автори — скульптор Р. Романович та архітектор В. Потюк). У ніч з 9 на 10 липня пам''ятник підірвали. Друге повернення у бронзі Є. Коновальця відбулося 8 грудня 1991 р. Понівечене погруддя залишилося поруч — свідок історії. З 1 березня 1993 р. музей Є. Коновальця отримав статус державного і став відділом Львівського історичного музею.
Експонати музею розташовані у трьох кімнатах. Період дитинства та юнацтва представлений у першій кімнаті, у другій — військова діяльність. Матеріали третьої кімнати розповідають про заснування та керівництво УВО та ОУН, боротьбу в підпіллі, вбивство.
Серед раритетів експозиції — крісло батька, серветка, вишита руками матері, та образ-фотографія Св. Терези. Віднайти речі, що належали родині Коновальця, надзвичайно важко. Останнє поповнення музею — меблі із римського помешкання Є. Коновальця.
Щорічно 23 травня та 14 червня, на річниці загибелі та народження Є. Коновальця, проводяться ювілейні заходи. Від 2006 р. тут відбувається Молодіжний фестиваль "На Фестини до Євгена", приурочений до дня народження полковника.

У 2001 році в Жовківському замку було створено історико-художній музей Львівської картинної галереї. Музей активно співпрацював з громадською організацією «Світло культури», Львівською обласною організацією національної спілки художників України..За десять років, що існує музей, було проведено 56 виставок: персональних, обласних, всеукраїнських, міжнародних.. Традиційним став художній вернісаж «Серпневі зустрічі». Керівник музею Софія Каськун.
У Куликівській загальноосвітній школі розміщена «Кімната-музей Агати Турчинської», відкритого 11 лютого 1976 року. У кімнаті-музей діє один зал з експозицією, до якої належать меблі, особисті речі Агати Турчинської, роботи учнів школи, присвячені життєвому та творчому шляху письменниці та бібліотека. Всього 560 експонатів. Директор музею Яцунда Галина. За словами керівника музею недавно кімнату дещо поновили: вставили євро вікна і двері.. Найціннішими тут є спогади відомих людей про письменницю (Федора Малецкого, Любові Забашти – подруги Агати), листи правнука Тараса Шевченка, оригінальні художні роботи Смольського, Касіяна Федора. Раніше музей відвідували учні з різних шкіл, сьогодні – ні, хоч у школі завжди радо зустрінуть кожного екскурсанта.
Також у Куликівській школі функціонує «Музей борцям за волю України», в якому можна роздивитися фотографії різних періодів куликівців.
Добре функціонує «Історико-краєнавчий музей» Гійченської загальноосвітньої школи, створений 15 грудня 1990 року. У фондах музею 490 експонатів. Має 4 експозиційні розділи: давній одяг Гійче; археологічні знахідки села; історія села Гійче; ремесла в селі. Підрозділом музею є Меморіальне поховання загиблих австрійських та російських воїнів під час першої світової війни на Прибитці. Директор музею Марцін Іван. Як розповідає керівник музею, найчастіше відвідувачі бувають два рази на місяць. Останніми були гості з Австрії, 60 студентів Львівського аграрного університету. Серед відомих людей, які побували в музеї, залишив запис у книзі президент автономної республіки Тренту (Ті-олія).
У с.Волиця народився відомий літературознавець Михайло Возняк. Літературний «Музей Михайла Возняка» створено у місцевій школі. Це найцінніший музей письменнику, але всі експонати у копіях. Тут знаходяться листи, документи, література, розміщені на стендах . Керівник музею Наталя Сухорука. Особливими відвідувачами є вчителі, які приїжджають до школи на семінари та наради.
«Музей історії» Любельської загальноосвітньої школи створений у 1962 році. Сьогодні налічує 275 експонатів. Найціннішими експонатами вважає керівник є камінна сокира зі сверленим отвором, предмети побуту, знаряддя праці, ремесла. Серед переважної більшості є вишивки, посуд, кераміка..Відвідують музей учні місцевої школи. Директор Витрикуш Марія.
У 1974 році в Монастирок створений «Музей Леся Мартовича», незмінним керівником якого ось уже багато років на громадських засадах працює Білик Любов. В експозиції 116 експонатів. Сьогоднішня ситуація музею – дуже складна. Приміщення знищене, потрібен капітальний ремонт. На жаль фінансування на капітальні роботи не має, тому експонатам загрожує найгірше.
У Забірській школі 15 грудня 1991 році створений музей «Мамина світлиця». В експозиції нараховується три розділи: побутово-господарський; культурно-освітній; з бабусиної скрині (народознавство). Директор Баковська Леся
26 вересня 2009 року в смт.Куликів відкрито громадський краєзнавчий музей «Історія Куликова і Куликівщини». Організатор і директор музею Савчук Богдан. У фондах знаходиться 226 експонатів. Цікавими є розділи музею – давня історія Куликова і Куликівщини; культура та побут; ремесла та промисли; духовне життя; спортивне життя; відомі та знамениті особистості, що бували в Куликові або життя яких пов’язане з Куликівщиною; сьогодення.
У с.Деревня організовано і відкрито 25 вереся 2011 року історико-меморіальний «Музей отця Маркіяна Шашкевича в селі Деревня». Громадський музей донедавна займав одну кімнату, зараз знаходиться на розширенні до двох. Організатор і завідувач музею Мирослава Мандрик.Загальна кількість музейних предметів фонду 200 експонатів. Має ряд експозиційних розділів: Маркіян Шашкевич і с.Деревня; родина Маркіяна Шашкевича; сучасники Маркіяна Шашкевича; родовід Крушинських; Маркіяновими стежками; історія с.Деревня; твори декоративно-ужиткового мистецтва; знаряддя праці та предмети селянського побуту; з бабусиної скрині
Оглядаючи музейну справу на Жовківщині розуміємо, що все ж таки важливо аби краєзнавчий музей був у районному центрі м.Жовква, що вкрай необхідно для популяризації історії нашого краю. Як запевняє директор Державного історико-архітектурного заповідника у м.Жовква, він же ініціатор створення районного краєзнавчого музею у замку, «Музей стане одним з важливих осередків культурно-туристичного комплексу «Жовківський замок», який буде концентрувати роботу, пов’язану з дослідженнями та популяризацією, в першу чергу серед молоді, історії рідного краю, місцем проведення виставок, зустрічей, конференцій для установ культури і освіти району тощо». На жаль, ініціативи як виявляється мало. Другий рік відділ культури і туризму, відділ освіти оголошуємо серед населення про збір етнографічних матеріалів до музею, а віз і досі там. Думаю, що тут потрібно створювати не лише оргкомітет із жовківчан, а й проводити роботу серед населення, виїжджати в експедиції та проводити постійні зустрічі і семінари з молоддю, людьми, не байдужими до свого минулого.
Вболіваючи за музейну справу скажу, що в музеїв є два скарби: перший – це фонди, другий – це люди, які їх зберігають і не байдужі до музею та збереження історично-культурної спадщини рідного краю. І саме ті люди повинні отримувати матеріальну винагороду.
Але, на жаль законодавча влада не достатньо контролює за дотриманням законів та рішень, які ж сама і приймає. Водночас вищі ешелони виконавчої влади не займалися і не хочуть серйозно займатися музеями. І це дуже тривожить. Дуже хотілося, щоб наша місцева влада, використавши засади місцевого самоврядування розпочала справу підтримки музеїв і доказала, що можна зробити для збільшення авторитету та слави своєї місцевості, адже музеї мають велике геополітичне, економічне та туристичне значення. Зрештою, наша місцева інтелігенція, влада сама повинна відвідати, принаймні, ті музеї, які функціюють на території району, щоб пересвідчитися у правильності вибору напрямків роботи наших музеїв.

Галина Фесюк, головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської райдержадміністрації

Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі