Великдень в українському селі МОЛОДИЧ. (Спогади Романа Маца, українця-емігранта в Америці)

В час великих свят, головно, в час Різдвяних або Великодніх Свят, комуністичні Польські війська завжди нападали на села і присілки, особливо ті, що простягались попри ліси. На присілок Храпи, приналежному до села Молодича, польські війська напали на Свят Вечір, спалили всі хати, повбивали селян і також згинув між ними окружний провідник пропаганди УПА Забутий. Навіть дуже скоро з’явилась про нього пісня, яка починалася словами "Спочивала в ніч на Храпах Повстанчая Група і між ними був наш вірний Провідник Забутий".
Великодня Неділя в Молодичу, в цьому ж 1946році, своєю гарною сонячною погодою заповідала найкраще Святкування Воскресіння Божого від багатьох попередніх років. Нарід з самого села і всіх його присілків ніс в кошиках
їжу для посвячення, а деякі ґазди несли на плечах лише велику Паску. Особливо господині були вдягнуті в свої улюблені сукні, а в руках несли свої чисті мешти, бо взувалися лише коло самої церкви. Воскресне Богослуження починалось співом давно вже нечутого хору. Отець Божик якимось чудом з’явився в Молодицькій церкві і урочистим голосом почав відправу. Сама церква не помістила всіх Молодичан, тож багато стояли округ неї.
Я з своїм крісом, стояв декілька метрів від всіх, щоб побачити і почути все що міг. Скоро у бік присілка Пискорів побачив вибухи полум’я вогню і диму, рівночасно почув серії пострілів скорострілів. Отець Божик продовжував відправу по тиху, щоб скорше її закінчити. Я і інші озброєні хлопці відійшли від церкви дальше, вилізли на дерева, щоб все бачити. Вороже військо залягло у ровах дороги напроти Пискорів. Коли ми вирішили з дерев стріляти нашими крісами, зауважили, що ворог почав вставати і відходити від присілка. Очевидно він не міг знати що діється: чи його обкружують, тож вважав краще відступити і іти в свою сторону.
Тоді нарід нічого не боявся. Всі вийшли з церкви і переконливо співали «Христос Воскрес». З хоругвами ходили довкола церкви і лише звучала ця Великодня Пісня. До нас прибула чота від сотні Тучі, і ми всі залягли довкруги Святкуючого народу.
2004тий рік. Я ждав на Міжнародному Ледовищі в Нью-Йорку на
родинних відвідувачів з Польщі. До мене звернувся польською мовою
середнього віку мужчина: "Перепрошую" – сказав.
"Бачу ваша книжка в руці є про Молодич?"
"Так", - відповів я.
"А мій батько часто говорив про Молодич, особливо в час Великодня".
"Надіюсь, що щось доброго. Це село в якому я родився".
Співрозмовець ще раз поглянув на мою книжку і сказав:
"Мій батько в 1940 роках служив в Польській Народній Армії, і на Великдень в 1946 році його сотня билась у Молодичу з Баньдєровцамі. Наступали ми на саме село, аж у селі почули спів «Христос Воскрес». Ми на хвилину задержались, Але спів так звучав переконливо, що ми далі не посувались, лише дивились один на другого. Тоді наш російськомовний капітан махнув до нас рукою вертатись назад".
Чи є якась зброя сильніша від віри?

Зображення
Коментарі