Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Цікаве про батальні Жовківські картини світового значення

МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА ЖОВКВИ
Історія нашого міста Жовкви в ХУІІ-ХУІІІ ст.. є окремою сторінкою в історії культури нашого краю, цікавим явищем в єврропейському та українському мистецтві. Знаємо, що фундаментом для злету розвитку мистецтва міста стало саме середовище, запроектоване і збудоване італійськими архітекторами наприкінці ХУІІ поч..ХУІІІ ст.. Жовква – місто, найраніше зведене на теренах України за принципом «ідеальних міст» Європи. Гармонійне середовище міста, красива архітектура замку, храмів, громадських і житлових будинків – все це століттями притягувало митців творити. Суспільну потребу в мистецьких творах виразили замовлення багатих і освічених представників родин Жолкєвських, Даниловичів, Собєських, Радзивіллів, що володіли містом впершій половині 17 ст., а також братства при церквах і костьолах, верхівка духовенства, або ж просто заможні міщани.
Найвищого розквіту мистецтво в Жовкві досягло наприкінці 17 ст. І цьому посприяв меценат кололь Ян Собєський, для якого Жовква була містом дитинства і улюбленою резиденцією, центром велетенських землеволодінь. За 20 років – з 1676 по 1696 рік – коли місто було королівською резиденціє, Ян ІІІ перетворив його на одну з найкрасивіших міст-резиденцій в Європі. Тоді на замовлення короля для Жовкви працювали європейської слави художники, скульптори, архітектори. Так, зокрема, королівський архітектор Петро Бебер перебудував замок, збудував нову ратушу та синагогу. Художній радник короля Августин Лоцці – творець королівського палацу у Вілянові під Варшавою – виконав нове оздоблення інтер’єрів замку. Відомий своїми творами в Берліні, Варшаві та Санкт-Петербурзі скульптор архітектор Андреас Шлютер виконав надгробні пам’ятники родини короля в парафіяльному та домініканському костьолах – матері Теофілії Собєській, батькові Якубу, брату Марку та вуйкові Станіславові Даниловичу.
Паралельно з діяльністю цих художників у Жовкві формувався і розвивався осередок українських митців, що став одним із найвеличніших мистецьких центрів Галичини кінця 17 поч. 18 ст. Це - Жовківська школа живопису та різьби XVII – XVIII століть, відома на той час далеко за межами Галичини і Волині. Найвагомішим досягненням цієї школи було впровадження в малярство іконопису нового мистецького стилю – бароко, який в поєднанні з місцевою традицією започаткував українське бароко у живописі.
Кілька поколінь жовківських художників і різьбярів займалися виконанням ікон та іконостасів для церков цілого краю. Ікони найкращого жовківського художника Івана Рутковича - автора багатьох визначних творів, які належать до вершин українського бароко, єдиний тогочасний майстер, після якого збереглася значна кількість достовірних творів - настільки досконалі, що належать до вершин українського мистецтва кінця 17 ст. Сюди належав і Йов Кондзелевич, «український Рафаель», як часто його називають, автор знаменитого Богородчанського іконостасу. Художники жовківського малярського осередку виконували також замовлення господарів замку та Жовкви. Інший визначний художник Василь Петранович служив придворним художником королевичів Констянтина і Якуба Людвіка Собєських. Василь Петранович, визначний український портретист, був жовківським війтом у 1727-39 роках, бургомістром у 1741-52 роках, активним діячем братства при церкві Різдва Христового. До Жовківської школи належать також Дем’ян Роєвич, Тимофій Смислович та інші – близько тридцяти художників різного таланту. Разом з ними працювали різьбярі Симеон Путятицький, Самійло Пятинський, Олександр Кулявський, Гнат та Іван Стобеські.
Наприкінці 17 ст – поч.18 ст. в Жовківському замку була зібрана дуже цінна і велика колекція картин, що налічувала понад 300 портретів європейських монархів, римських пап, багатих вельмож Речі Посполитої, Яна Собєського та його родини.
Та серед багатої мистецької спадщини Жовківщини своїм розмахом та монументальністю виділяються жовківські баталії – батальні картини з парафіяльного костьолу святого Лаврентія.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЖОВКІВСЬКИХ БАТАЛЬНИХ КАРТИН.

Жовківські баталії – це чотири картини, створені в 17 ст. Вони присвячені переможним битвам гетьмана Станіслава Жолкєвського («Битва під Клушино») та короля Яна ІІІ Собєського («Битва під Хотином», «Битва під Віднем», «Битва під Парканами».
Картину «Битва під Клушино» виконав львівський художник, вірменського походження Шимон Богушович, на замовлення коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Жокєвського у 1620 році.Накартині художник зобразив битву війська гетьмана С.Жолкєвського з військом московського царя Шуйського неподалік Смоленська, поруч села Клушино 4 червня 1610 року. Цей біль тривав п’ять годин і закінчився перемогою С.Жолкєвського. Вирішальну роль тоді зіграли запоріжськікозаки, що були у війську гетьмана. Після битви під Клушино С.Жолкєвський зайняв Москву, захопив в полон Шуйського та посадив на московський трон польського короля Владислава.
Шимон Богушович працював над картиною у Жовкві. Призначалася вона розміщення в замку. Та художник не завершив роботи у зв’язку із загибеллю С.Жолкєвського в битві з турками під Цецорою у 1620 році. Незакінчена картина пролежала до 1670 року, поки на неї не звернув увагу Ян ІІІ Собєський.
2 листопада 1673 року Ян ІІІ Собєський переміг турків біля фортеці Хотин на Поділлі. Ця битва стала сюжетом картини «Битва під Хотином», яку на замовлення короля виконали у 1674-1679 рр. художники А.Стех та Фердинерд ван Кесслель. Перший зобразив портрет гетьмана Собєського на коні, а другий – саму битву. Тоді ж Ян ІІІ наказав збільшити до теперішніх розмірів та домалювати картину «Битва під Клушино».
Обидві картини розмістили на протилежних стінах презбітерію Жовківського парафіяльного костьолу св.Лаврентія.
Картини «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами» також виконані на замовлення Яна ІІІ. Сюжет картин – тріумфальні перемоги короля в битвах з турками 1683 року. Тоді з-під стін Жовкви на чолі з військом король вирушив на допомогу австрійцям, столицю яких тримали турки в облозі. У той час над Європою нависла страшна загроза турецького поневолення. Об’єднане військо кількох європейських держав під командуванням Яна ІІІ Собєського розбило турецьке військо спочатку в битві біля Відня, пізніше біля угорського міста Паркани. Ці тріумфальні перемоги принесли славу королю Яну ІІІ Собєському, визволителю від турецького іга.
У 1684 році король Ян ІІІ влаштував в Жовкві з нагоди дня народження сина Якуба виставку захоплених скарбів з-під численних турецьких наметів, у тому числі і намету великого візира Кара Мустафи.На території Звіринця були розставлені трофеїні турецькі намети саме в такому порядку, в якому турки встановлювали у своєму таборі у Відні. Того ж року Ян ІІІ замовив виконання велетенських за розмірами картин, на яких мали бути зображені переможні битви під Віднем і Парканами. Намалював картини випускник Академії мистецтв св..Луки в Римі, художник німецького походження Мартіно Альтамонте (справжнє прізвище Гогенберг). Зрілі роки художник провів у Жовкві (1659-1745рр.) В процесі роботи над картинами М.Альтамонте виконав чимало замальовок з натури, скориставшись виставкою турецьких трофеїв на Звіринці. Картину «Битва під Віднем» розмірами 7,38х7,65 м М.Альтамонте завершив у 1694 р., а картину «Битва під Парканами» розмірами 8,9х7,15 . Обидві картини були також розміщені на стінах костелу св..Лаврентія.

ВІДНОВЛЕННЯ КАРТИН в 19 на поч..20 століть.

З архівних джерел та з досліджень відомо, що батальні картини неодноразово відновлювали, перемальовували. Первісне малярство 17 ст. вкривали сім різночасових шарів. У 1825 р. картини перемалював Віденський художник Йозеф Енгарт, а в 1866-1867 рр. – художник Йозеф Холевич. У 1902-1910 рр. з ініціативи Грона консерваторів Східної Галичини картини реставрувала група художників під керівництвом професора Львівської художньо-промислової школи Генріка Куна. Для цього картини демонтували, перевезли у Львів та розмістили для реставрації в приміщенні Львівської ратуші. В ході реставрації художники виконали дубляж полотен картин із застосуванням борошняного клею, що з часом привело до плачевних наслідків – загнивання основи, розшарування здубльованих полотен під впливом перепадів температурно-вологого режиму. В 1930-х роках стан картин характеризували як катастрофічний. В 1936 році ксьондз Жовківського костьолу св.Лаврентія робив спробу привернути увагу до цієї проблеми, він звернувся з листом про порятування картин до Президента Польщі. Однак насувалися грізні події ІІ світової війни, німецька окупація, пізніше – радянщина.

Галина Фесюк, головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської райдержадміністрації

Зображення
Зображення
Коментарі