Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Жовківчани на відзначенні 100-Ї річниці українців у Бельгії та 45-річчя заснування Франкополя у Бельгії

22 вересня у Бельгії відбулося святкування з нагоди 100-річчя української діаспори в Бельгії та 45-річчя з нагоди заснування українського культурно-відпочинкового центру "Франкополе" у Бельгії. З цього приводу для участі у надзвичайно важливій для українських емігрантів події запросили й нас, жовківчан, як наголошували організатори, українців з Великої України. Запрошення отримали я, як керівник благодійної організації "Розточани", солістка Галина Дорош, а також "Равське Ретро", яке я запропонувала організаторам.

У житті бувають різні непередбачувані ситуації, але тут несподіванок не було.Найперше один із моїх кращих друзів Роман Зубрицький , знаючи мене як працівника культури, запропонував стати учасником святкування. Я погодилася, опісля попросили колектив, щоб міг створити святкову українську атмосферу. На Жовківщині таких колективів є декілька. Зупинилася на "Равському Ретро".

Дорога до Бельгії далека, але нам із Галиною Дорош не звикати. Ми об''їздили багато міст України, були за кордоном. Тим паче, що за рулем нашого авто їхав чудовий поет із Тернополя Петро Гойда. Правда, його маршрут пролягав іншим шляхом, значно коротшим, яким ми, на жаль, не скористалися, а звернули на платні автобани Польщі. Їхати було нелегко. Проте навколо тисячокілометрової траси, ми все ж зустрічали підприємства, населені пункти, бачили як будують автобани у Польщі. Коли ж перетнули кордон Польщі і в''їхали на територію Німеччини, був ранок. Жодних високих митниць, жодних митників..І ось ми у Німеччині, де також височіли огорожі навколо автобанів. Найцікавішою несподіванкою - стали величезні вітряки по всій території країни. Таке враження що вони, наче високі лелеки ходять по полях Німеччини. Вітряки, що творять чисту живу світлову енергію для німців. Опісля - була Бельгія. І якби не полосатий червоний знак, ми б так і не зрозуміли, що знову перетнули кордон. Вечоріло і темніло. Ми під''їхали до Франкополя.

Тут нас зустріли організатори святкування. Цікава організаційна зустріч, приємні враження від спілкування за вечерею.. І перша ніч

Наступного дня голова Товариства українців Бельгії Віталій Венгринович з іншими організаторами святкування ще раз уточнив культурну програму. Нам запропонували взяти активну участь у міроприємстві.

І ось зал наповнений. Сюди з''їхалися українці з Італії, Франції, Америки, Канади, Австралії, а також із усіх міст Бельгії, найбільше - Брюсселю, СПА, Антверпен. Урочиста академія розпочалася із Молебню до Пресвятої Богородиці, який виконали три священики, та Гімну українців "Боже великий, Єдиний".

Опісля ведучий оголосив першого виступаючого. Це був журналіст Гриць Панчук, який представив присутнім вельми цікаву доповідь про заселення українців у Бельгії. Опісля українську діаспору привітав секретар Посольства України у Бельгії пан Омельченко. Цікаві і дуже детальні матеріали представила й інша доповідачка - вона розказала про заснування культурно-відпочинкового центру "Франкополе". Приємно було послухати й пані Марію Чугрин, що спеціально приїхала з Австралії. Вона зачитала привітання від Об''єднання українських громад, що є складовою частиною Союзу українських організацій Австралії, за підписом голови Петра Лутача, а тому, що голова Союзу Українських організацій Степан Романів, він і секретар Світового Конгресу Українців, згадала і його.

І ось ведучий запросив нас, жовківчан, як він наголосив, гостей з Великої України. У цю хвилину, здавалося, слова зависли у повітрі. Було дуже приємно і відповідально привітати нашу діаспору із святкуваннями. Ми вийшли із короваєм на вишиваному рушнику., який я спеціально замовила у жовківчанки.

- За українським старим звичаєм, ми вас вітаємо смачним короваєм. Щоб доля щаслива у вас була, щоб у достатку було життя. - так промовляли мої уста із глибини душі, але майже із сльозами на очах. Я подякувала за запрошення на святкування, побажала жити й надалі у єдності і вірити, що наша Україна ніколи не зникне з карти світу. Так хотілося сказати нашим українцям багато теплих слів, але натомість, як і планувалося, я прочитала вірш "Роде мій, великий і прекрасний". Наш коровай прийняла голова Об''єднання українок Бельгії пані Галина Билина-Шаповал із Львівщини, сьогодні мешканка Брюсселю.

Наступна частина свята - відкриття таблиці на честь святкування 100-річчя українців у Бельгії. Учасники свята вийшли на подвір''я, де заступник голови Посольства Омельченко, голова Товариства українців Бельгії Віталій Венгринович, громадсько-політичні діячі Іван Галабурда та Іван Бойко, як почесні українські довгожителі, що є тут від самого початку їх поселення в Бельгії, відкрили дошку. Саме тут усі українці співали пісню "Ой, у лузі червона калина". У багатьох котилися по щоках сльози.. А я пригадала собі у цю хвилину, як моя мама, зв''язкова УПА, коли її вели НКВДисти у тюрму співала цю пісню . ЇЇ били, а вона співала, щоб з лісу почули хлопці, що вона не здається, що вірна своїй Україні.

Опісля організатори свята знову запросили усіх до актового залу на концертну програму. Першими на сцену вийшла наймолодша генерація українців - діти Української суботньої школи з Антверпен, більшість батьків новоприбулі з України. Вони показали виставу "Крокодил". До речі, дуже цікавий сюжет, весела інтерпретація, та дотепні вислови, що звучали гарною українською мовою.

Опісля дітей я прочитала слова про славну сторінку в історії України, що стосується створення української повстанської армії. Далі йшлося про те, що тисячі молодих юнаків і дівчат загинули за волю і незалежність України. Оскільки цього року українці відзначають Рік УПА, у виконанні "Равського Ретро", слухачі почули повстанські пісні - "Гей, там далеко на Волині...", "Рости, рости черемшино...", інші твори.

Наступним був знову мій виступ - я читала свої вірші про Україну, про рідну землю, про життя. А мої пісні "Жовківчаночка" та "Каштани" виконала лауреат конкурсів та фестивалів Галина Дорош. Зал гучно аплодував.

На завершення "Равське Ретро" виконало декілька народних пісень, до них приєдналася солістка Лариса Кожушко, а всі учасники концерту заспівали "Ще не вмерла Україна".

Приємною несподіванкою став обмін подарунками. З нашої сторони я вручила від імені Жовківської благодійної організації "Розточани".

Барбекю, на яке були запрошені усі гості свята, додало шарму у спілкуванні. Саме у ці хвилини, ми мали можливість знайомитися з нашими співвітчизниками, які давно поїхали з України. Ми обмінювалися думками, говорили про політичне та культурне життя сьогодні в Україні, у нас брали інтерв''ю, ми фотографувалися на пам''ять, читали один одному твори, плакали і говорили про нелегке, але таке рідне життя українця.

Приємно було запізнатися з українцями - емігрантами з Равщини, що проживають більше півстоліття у Бельгії, пані Марією Czyhryn, з родиною Кам''янка-Буської, що більше 10 років проживають в Італії, вже й онуки тут народилися, Лесею із Волині, що близько десяти років не була в Україні, моєю землячкою із с.Добросин, що живе у Бельгії, на французькій інтеграції, я також розмовляла з українцями з Тернопільщини, Івано-Франківщини, Волині. Та найбільш несподіваним сюрпризом стало знайомство з Марічкою Карпою уродженкою с.Стара Скварява, що на Жовківщині, і яка сьогодні проживає у Брюсселі.

Як кажуть у народі "Один приятель, що тобі повірив, заміняє десяток тих, хто тобі накапостив". Отож приємні враження залишилися від спілкування із Романом Зубрицьким, завдяки якому я була запрошена до Бельгії. пан Роман народився у Німеччині, проживає у Бельгії, але чудово розмовляє мовою своїх батьків - українською.

Барбекю - це вечеря із смаженими шашликами, різними ковбасками, салатами та напоями. Тому опісля, як і годиться для українців, грали українські музики "Равське Ретро". Тут також ми відчули дух української спільноти, як однієї родини, бо справді танцювали усі - молодь, батьки і старше покоління. Молодий юнак, народжений у Бельгії, зробив на тілі татуїровку - тризуб, а на моє запитання "Ти справді любиш Україну", він відповів "Моя бабуся із Турківщини. Я був на Бойківських фестинах, відчував себе, як вдома. Але тут у Бельгії я всім кажу, що мої батьки українці і я ще хочу собі на руці зробити татуїровку - браслет-вишиванку. Це мій доказ, що я люблю Україну".

Що тут скажеш..Патріотизм молодого українця - за кордоном..всмоктаний з молоком матері.

Наступного дня пан Віталій Венгринович вручивши нам подяки за участь у святкуваннях, повіз нас на екскурсію у бельгійське бальне-курортне місто СПА. Затишні урбаністичні вулиці, чисті до блиску тротуари, ошатна архітектура та цікаві пейзажі гірського краю вразили душу до глибини душі. Як по-європейськи живуть бельгійці! Дуже уважна і приємна обслуга у магазинах, компліменти у нашу сторону за ввічливість, а ще - яскравий товар на вітринах магазинів! Вражаюче невеличке містечко залишалося у серці ще довго, допоки ми не доїхали до Варшави, а потім до Любліна, міста, яке також має свою чудову історико-архітектурну спадщину і дуже смачне морозиво..

Кажуть "Дорога додому легша". Не знаю, але вона була коротша, тому що ми їхали іншим коротшим шляхом.

На дворі стояла рання барвиста осінь, а в душі - дзвеніли слова "Україна у золотому сяйві пшениці й голубому відблиску неба - частинка розкішної душі українців є не лише на своїй Батьківщині, а й в Бельгії, Італії, Франції та інших країнах світу. Україна - не слово, це пісня із слів, це тризуб і прапор в житті українця. Хто серцем її запізнати зумів, той щастям напився по вінця".

Галина Фесюк,

Президент Благодійної організації "Розточани" спеціально для українців всього світу

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі