Памятаймо! 81 роковини розстрілів у Сандармосі

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». 81 рік тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб – розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

Із 5 серпня 1937 р. за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» розпочалася наймасовіша «чистка» суспільства від ворогів радянської влади, в тому числі у місцях позбавлення волі. За сфабрикованими новими «справами», без слідства і суду із жовтня 1937 до лютого 1938 р. Особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу–1111 осіб, розстріляли в урочищі Сандармох (Медвєж’єгорський район Республіки Карелія Російської Федерації). Розстріли здійснювалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до м. Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли у Сандармох, де і розстрілювали.

Урочище Сандармох, як місце розстрілів, стало відоме після тривалих пошуків лише влітку 1997 року. Останки знайшли члени міжнародного товариства «Меморіал»–історики Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв.

Із 1997-го і до початку воєнної агресії Росії проти України в урочище Сандармох і на Соловки щороку їздили українські делегації для участі у Днях пам’яті за загиблими.

27 жовтня 1997 року в’язень радянських концтаборів, письменник і філософ Євген Сверстюк привіз у Сандармох дерев’яний хрест роботи Миколи Малишка. У 2005-му на його місці встановили пам’ятник – козацький хрест із написом «Убієнним синам України».

Історична довідка про Соловецький концтабір

Соловецький архіпелаг (Архангельська область Російської федерації) площею 347 км² складається із шести великих островів і безлічі маленьких. Найбільший із них – Соловецький острів (з 1920 до 1987 року називався Кремль) з півночі на південь простягається на 24 км, із заходу на схід – 16 км. У 1429-му монахи заснували тут монастир, який у 1596 році укріпили кам’яною неприступною фортецею. Також монастир використовувався як в’язниця.

За 300 років існування монастиря на Соловках до 1917 року було близько 350 в’язнів. За 19 років радянської влади з 1920 до 1939-го через Соловки пройшло понад 100 тисяч осіб, половина з яких загинула. Навесні 1920 року у радгосп «Соловки» на примусову роботу привезли перших ворогів радянської влади. Офіційно СЛОН (російською мовою – «соловецкие лагеря особого назначения») сформували восени 1923 року. Він став центром першого в СССР табірного управління. Чисельність в’язнів не була постійною – від 3 до 16 тисяч осіб.

У 1921-1927 роках сюди потрапили українські в’язні – учасники визвольних змагань, діячі Української Народної Республіки, вояки та отамани повстанських загонів, духовенство. Згодом вислали заарештованих у діяльності Спілки визволення України, Українського національного центру та Української військової організації. Протягом 1932-1937 років на Соловки відправляли «неугодних» політичних діячів УРСР, письменників, науковців, митців.

У 1933-му Соловецький концтабір став спеціальною (штрафною) частиною Біломорсько-Балтійського концтабору, центр якого був у м. Медвеж’я Гора (Медвеж’єгорск). На початку 1930-х в’язнів використовували при будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Соловецькі в’язні ручною працею побудували Біломорсько-Балтійський канал протяжністю 227 км, що поєднав Біле море з Онезьким озером. Під час спорудження загинуло понад 100 тисяч ув’язнених.

20 лютого 1937 року розпочалася епоха ГУЛАГу. Тоді на Соловках відкрили СТОН (російською «Соловецкая тюрьма особого назначения»), яка проіснувала до 1939 р.

Джерело:http://www.memory.gov.ua/news/27-zhovtnya-80-ti-rokovini-rozstriliv-u-sandarmosi

Зображення
Коментарі