Життя велике, але коротке.

29 листопада 2012 року Львів провів в останню дорогу Євгенію Божик – відому львівську письменницю, прозаїка, лауреатку міжнародних конкурсів, лауреатку премії ім. Б. Лепкого та премії ім. Ірини Вільде, члена Спілки письменників України.
Євгенія Дмитрівна Божик закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка. Тривалий час працювала кореспонденткою Львівської обласної газети «Вільна Україна». Авторка книжок: «Мій день», «Сто днів до моря», «Я — твоя остання надія», «Троянда для ровесника», «Білий Лебідь в оправі смутку», «Закохана Лучка», «З дерева любові», «Сховане у білі аркуші», або «Коротко про те, що навколо і далеко за колом» (Львів, «Сполом», 2012) та багато інших.
Бачити повсякчас дрібне і, на перший погляд, незначне, акумулювати стислі й витончені думки з глибоким змістом, так звані крилаті вислови або афоризми, — така здатність є визначальною творчою рисою письменниці. Євгенія Божик — одна з найвиразніших представниць цього унікального літературного жанру.
Євгенія Божик «Сховане у білі аркуші»
Не варто гаяти час на обговорення інших.
* * *
Життя велике, але коротке.
* * *
Кохання — це чужий сад, і для сторонніх там нема ні стежок, ні квітів, ні плодів.
* * *
Якщо ви сьогодні вчините підло щодо іншого, то завтра так хтось учинить щодо вас.
* * *
Коли чоловік закохується, любові до дітей замало, щоб його втримати в сім’ї.
* * *
Мудра жінка може вести за собою слона на єдиній тонкій волосинці.
* * *
Заздрість — несвобода для людини.
* * *
Часто серце знає, а розум забуває.
* * *
Щоб уникнути удару, не підставляйся.
* * *
Брехня стає правдоподібною, коли в неї починають вірити.
* * *
Квітку можеш обійняти, можеш зірвати, навіть — зламати, та її пахощів нікому не відібрати.
* * *
Нарешті продер очі, здивовано пооглядався і запитав:
— Який сьогодні день?
— Понеділок.
— А що — суботи і неділі не було?
* * *
—Щоб знайти, спочатку мусиш загубити.
* * *
Бог дає багато горіхів тим, що не мають зубів, — і навпаки.
* * *
Не знаю, коли і хто сказав, але сказав мудро: «Жодні високі зв’язки, шалені гроші, ні дорогі пластичні операції не можуть зробити ніжку маленькою, душу доброю, а серце великим». Отож.
* * *
Ніколи не зачиняй дверей, яких не зможеш потім одчинити.
* * *
У неї було добре серце, але з великим замком.
* * *
Дорогу здолає не той, хто йде, а кого ще й Господь веде.
* * *
Кожен вводить себе в оману залежно від можливостей своєї уяви.
* * *
Прийде час — і на кожного підлого і підступного знайдеться ще підліший і підступніший.
* * *
Людей багато, і для всіх любові не вистачає.
* * *
Якщо не можеш знайти дороги до людей, — шукай стежку до себе.
* * *
Зірки теж впадають у сплячку.
* * *
Ніколи не кажи «ніколи», бо хтось таки прийде і скаже: «Коли...» або в крайньому разі: «Якщо...»
* * *
На чоловіковій шиї — краватка, а на жіночій — усе плюс чоловік з краваткою.
* * *
Можна виходити заміж і з розрахунку. Тільки треба добре розумітися на рахунках.
* * *
Самотність освіжає пам’ять.
* * *
Життя — це прямий ефір: що зроблено — то зроблено.
* * *
Спочатку знайдіть людину з серцем, а вже потім розкажіть їй, як болить воно, ваше серце.
* * *
Говорити людина вчиться два роки, а мовчати — впродовж усього життя.
* * *
Жити за порадами інших — все одно, що підніматися сходами на милицях.
* * *
Якщо ваш поїзд відійшов, то вже немає значення — коли: хвилину тому чи годину.
* * *
Жінці личить будь-який вік, коли вона знає, що з ним робити.
* * *
Усі знають, як жити, а живуть так паскудно.
* * *
Поведінку чоловіка часто визначає поведінка жінки.
* * *
Похиле дерево вгору не росте.
* * *
Не страшно вмерти — страшно жити хворіючи.
* * *
Люби так, щоб твоя любов нікому не заважала.
* * *
Не завжди говори те, що знаєш, але завжди знай те, що говориш.

Зображення
Коментарі