Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Галина Фесюк "Роль української культури в житті українців - неоцінена"

Роль української культури в житті українців - неоцінена

Якщо б у мене був шанс прожити життя заново, я б не вагаючись знову обрала шлях через відродження українських традицій, через культурний простір, через теорію творчості.. Чому? Тому що висококультурна людина зможе забезпечити достатній рівень життя людей, довести їх до розуміння самоосвіченості, підніме політичну культуру, а головне поставити на кон щасливе майбутнє своїх співвітчизників.

Ну, скажіть, чи приємно вам спілкуватися з людиною, котра знає багато мов, вишукано і стримано відповідає респондентам, орієнтується в тонкощах різних галузей, має творчі чи наукові напрацювання, а ще створює комфортні умови для своїх співвітчизників, дбаючи про інфраструктуру?
Звичайно, приємно. Але одна людина нічого не зробить, якщо поруч неї живуть, працюють, відпочивають люди з низьким культурним рівнем, злі, безінтелектні, здебільшого, бездушні “помічники”, яких потрібно або змінювати або “тягнути”. І хоч кожен розуміє, що “дорога до храму” - щасливого майбутнього — через чистоту помислів і душ, а не через доброго дядю -бенефіціара, все ж ми щоденно бачимо прояви безкультуря на всіх шаблях суспільства, починаючи від елементарної сварки у транспорті та закінчуючи гучними бійками у Верховній Раді України, лаяння нецензурними словами чиновників , що ріжуть слух, а також напівцензурні пісні-одноденки деяких «співаків» із сусіднього підворіття та маститих естрадних виконавців!
І до чого ж неприємно і болісно чути нашу рідну мову, перекручену на різні лади і подекуди пересипану зухвалими слівцями та “обсмажену” різного роду цитатами і прислів'ями на мові окупанта Украіни.

Як і зрештою дивно і водночас страшно, що державні чиновники називають українську мову фольклорною, сільською, потреба в якій відпаде, а на своїй сторінці викладають пости на мові окупанта, вдома спілкуються на не рідній українській мові.
І це — українська культура?! Це — «узагальнене вираження творчих зусиль українського народу, його осягів у світорозумінні, релігії, моралі, художньому мисленні, науці й філософії» (за словами Івана Дзюби)? Хіба такої самореалізації прагнув завжди українець з усіма особливостями його психіки, темпераменту й творчої уяви?
У цьому і криється більшість наших проблем. Насправді ж, культ любові до Батьківщини може стати фундаментом для решти національних цінностей. Фактично, без патріотизму в національних масштабах процвітання країни апріорі неможливе.
Непатріотичний, деморалізований народ і породжує підлих, зрадливих політиків, державних чиновників, кризу в економіці, культурі, науці і т.д. Зрештою, як і непатріотичні чиновники ніколи не будуть дбати за свій народ, його культуру, традиції, вони будуть нищити все через власні амбіцій — ненависть, злобу, ворожість до українства.
Чому ж тоді ми так байдуже ставимося до нинішнього становища культури, починаючи власне із себе?
Як пише Олександр Томашевський: “Лише тоді, коли кожний з нас почне прагнути культурного самовдосконалення, наша українська нація вийде зі свого сучасного занедбання. Бо у нас такі сильні культурні коріння! Згадаймо лише такі самобутні явища, як українське бароко, як український неоромантизм кінця XIX — початку XX століття, як український авангард 20-х років, модернізм декого з «шістдесятників», українське поетичне кіно! До цього я ще можу додати безперечне: ми — одна з небагатьох країн Європи, де народна мистецька культура — не предмет для спогадів чи музейного догляду, а реальність життя мільйонів людей. А хіба цього замало для професійної творчості, для реалізації нових і нових талантів, які народжує Україна? Так, здобутків у нас багато, як багато чинників для подальшого розвитку культури. Залишається тільки бажання...”
Я знаю, коли галузь культури дістає реальну державну підтримку не тільки на ремонти закладів культури, а й на різні програми культурно-мистецьких заходів та культурно-технічне забезпечення, тоді можуть безперебійно працювати десятки напівпустих нині театрів, будинків культури, клубів. Та щоб Україну не покидали геніальні зірки, як це робить Олег Кульчицький, потрібна концепція державного розвитку галузі культури, адже генії прославляють державу не тільки в Україні, а й за іі межами, вони мають бути соціально-захищені своєю державою, щоб завжди хотілося до неї повертатися.
Українська культура – це один із самих могутніх засобів пізнання історії, вагомий інструмент впливу на дійсність. Саме культурні пам’ятки розвивають свідомість сучасної людини, її волю, психіку, її почуття, саме вони формують характер людини та створюють її особистість.
А українська пісня, постійна візитна картка нашої землі, яка лунає гідно й щасливо над усією землею, розповідаючи про найкращу країну на планеті — мою Україну. І тоді, думаю, кожному буде совісно ганьбити своїм власним безкультур'ям таку родину — українську сім'ю; прагнення до самовдосконалення стане нагальною потребою мого співвітчизника.
Українська культура, як і імена багатьох її творців, знана в усьому світі. Проте, скажімо, оригінального українського філософа Порфирія Юркевича мало хто знає і в самій Україні. В цьому одна з особливостей української культури. Будучи унікальною, як і інші культури, та високорозвиненою, вона тривалий час мала ховатися в затінку інших культур, їй випала нелегка історична доля — вижити за будь-яких умов. І вона вижила, довівши цінність своїх надбань для культурного досвіду всього людства.
Я розумію, що майбутнє ставить перед нами, сьогоднішніми старшокласниками, відповідальні вимоги, сподіваючись на наші сили, знання й свідомість. Одне з них — допомогти культурному відродженню України. Тільки тоді нашому народові не доведеться зупинитися перед зачиненими дверима храму.
Національна українська культура з давніх-давен формувалася і ґрунтувалася на принципах гуманізму, на вічних загальнолюдських цінностях, саме цим вона й сьогодні вкрай необхідна людям. Митці минулого та сучасні діячі культури у своїй творчості відображають різні верстви наших співвітчизників, розкривають їх таланти, любов до праці та боротьбу за незалежність. Своїми роботами вони прищеплюють інтерес молоді до історії власного народу, історії формування нашої країни, вчать любити рідну землю, поважати та любити батьків, близьких, ставитися с повагою до інших людей та до інших народів. Крім того, культура спроможна підтримати людей у тяжкі часи їх життя, надихає на подвиги заради країни та заради інших, додає сил у доланні життєвих перешкод і вказує вірний шлях до рішення важливих проблем. Цим культура і цінна для нашого народу, цим вона цінна особисто для кожного з нас.
Можна мати високий матеріальний достаток, але при цьому бути нещасним та не прийматися суспільством, тому що людина, яка прагне до заможності, перш за все повинна знати та розуміти культурні традиції свого народу, розуміти та поважати найвидатніші пам’ятки української культури, підтримувати її розвиток та вносити посильний внесок до створення культурної спадщини для наших нащадків. Тільки така людина, буде вона заможна чи бідна, має право вважатися повноправним членом нашого суспільства.

Галина Фесюк,

Зображення
Коментарі