Відійшла у вічність зв'язкова Шухевича та УПА Ганна Яринич

14 лютого на 89-році життя відійшла у вічність зв'язкова Шухевича та УПА Ганна Яринич.  Жінка жила у с.Мальчиці на Яворівщині.

Була зв'язковою УПА  в селі Страдч Яворівського району на Львівщині та зв’язковою Романа Шухевича.

Про смерть жінки повідомив, сьогодні, 14 лютого 2019 року, депутат Олег Божик на своїй сторінці у Facebooк

Похорон відбудеться завтра, 15 лютого в селі Мальчиці на Яворівщині .

«Дуже скромна і надзвичайно розумна жінка. Я коли прийшов правити в село, тоді ще навіть ніхто не знав, що вона була зв’язковою. Вона сама про те нікому не розповідала, навіть, кажуть, рідним у дома. Вона не хотіла слави, ніколи не гордилася, хоч, кажуть, доля була у неї зовсім не простою. Справжня українка, так її би назвав», – каже настоятель місцевого храму о. Михайло Кравчик.

Ганна Яринич діяла як зв’язкова в селі Страдч Яворівського району. Коли їй було 16, познайомилася з Романом Шухевичем. Він називав її Нюсею. І навіть намалював портрет.

«Бабуся була дуже скритна, тому їй вдалось уникнути переслідувань і знущань в роки, коли розправлялися з такими, як вона. Навіть нам не говорила, що мала відношення до УПА. Лише в якийсь момент брату натякнула, це було у 2007 році. Сказала, що в лісі у Страдчі є закопаний архів, який наче члени УПА при ній ховали. Брат взяв металошукач і справді його віднайшов. Тоді ми дізналися, ким є наша бабуся, яка все життя пропрацювала поварем. Зараз всі документи передані до музею. Бабуся Ганя розповідала потім, що носила пошту у ліс упівцям, варила їм їсти. Як було їй 16 років, познайомилася з Шухевичем. Він вірив їй і покладався», – розповідає Галина Васьків онука покійної.

Ганна Яринич померла в ночі на операційному столі. Нещодавно жінка травмувалася. Поховають упівку на місцевому кладовищі завтра, 15 лютого.

До біографії.

На Яворіщині Ганна Яринич ввійшла в історію не тільки, як звязкова  Романа Шухевича, а й мсткиня, розповідача. Варто зазначити, що автор книги Євген Луньо "Гловний командир УПА РОман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини" включив оповідання Ганни Яринич «Шухевич малює портрет зв’язкової» , розповідачка Ганна Яринич не має найменших сумнівів щодо особи Шухевича, бо про нього вона дізналася від самих повстанців: «Вони сказали, що то їхній командир УПА». У тексті наявна типова для цієї тематичної групи народних оповідань згадка про портрет Шухевича, але на відміну від інших мотивів тут він не виконує основної ідентифікаційної функції, а лише допоміжну.

Слова українських вояків для колишньої зв’язкової надзвичайно авторитетні, і вона їм вірить беззастережно. А ще вона і далі перебуває під впливом повстанської високої ідейності й багатої духовності. Авторка сповнена гордості, що і її родина, і вона особисто були активними учасниками націоналістичного підпілля, постійно ризикуючи життям, з честю виконали свій патріотичний обов’язок перед Україною.

У художній інтерпретації Ганни Яринич образ Р. Шухевича апріорі є ідеальним і у тексті не простежується якихось штучних намагань його «прикрасити». Та водночас не можна не помітити захопливого героїко-романтичного пафосу, з яким змальовується Головний командир УПА. Твореному за традиційними фольклорними канонами типовому образові народного героя генерала «Чупринки» надають оригінальності й пластичності його окремі дуже життєві й людяні вчинки. Один з них: «...а Шухевич мене так погладив по голові і поцілував мі в голову: «Наш бурячок», — так сказав до мене». Це за те, що вона, дівчинка-підліток, завдяки своїй відвазі і стійкості зуміла виплутатися і вирватися з рук енкаведистів. Ця на перший погляд ніби дрібна деталь насправді дуже вразливо розкриває родинні, батьківські почуття Головного командира УПА. Він сповнений цих найбільш величних,мудрих і теплих почуттів, і не соромлячись, щиро наділяє ними й інших.

Іншим разом генерал «Чупринка» настановляє зв’язкову-підлітка, аби не зверталася до нього через традиційне у Галичині звертання до старших і поважних осіб — «пане». «А як Вам казати?». — «Друже». Ми не є пани, ми всі друзі. Не кажи до мене «пане». Ця деталь яскраво висвітлює великої проби демократизм і людяність Шухевича, те, що за фольклорною термінологією називається народність. Водночас вона демонструє і неабиякий виховний дар командира. Пропонуючи звертатися до нього статутним військовим звертанням «друже», цим наділяє підлітка великою довірою, бо ж ставить на рівні з іншими повстанцями, та й навіть зі самим собою. А це в свою чергу кріпить у молодої зв’язкової віру в себе, плекає ідейність, гартує дух до подальшої боротьби.

Розповідь про малювання портрету розкриває образ Р. Шухевича як натхненну творчу особистість —митця-художника, який уміє бачити і творити красу.

Попри те, що поетична форма цієї фольклорної інтерпретації виводиться із поетичного вимислу, засмисловою сутністю її художня правда концептуально збігається із правдою історичною. Адже генерал «Чупринка», знаємо, був людиною мистецтва —пристрасним обдарованим музикантом.

Примітно, що вартою уваги Шухевича-маляра є передовсім краса душевна. Він взявся увіковічнити у фарбах типового представника простого народу —молоденьку зв’язкову, красиву і своєю юністю, своєю відвагою, а передовсім щирою відданістю національно-визвольній ідеї. Значимим є і факт, що «Чупринка» намалював дівчину у вишитій сорочці, хоча позувала вона у звичайні суконці. Отже його мистецтво націо-нальне як за змістом, так і за формою.

Ганна Яринич не лише сама безсумнівно вірила й вірить, що спілкувалася з Головним командиром УПА, але й зуміла переконати в цьому і багатьох інших. З цього приводу про неї навіть писала всеукраїнська газета «Високий Замок на вихідні» [29]. А портрет цей вона як дорогоцінну реліквію зберегла через увесь період московсько-комуністичної окупації і вже в роки незалежності передала у приватний Музей повстанської слави Карпатського краю професору Юрія Микольського, що жив у містечку Славське

Зображення
Зображення
Коментарі