Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Галина Фесюк: "Я до тебе, Тарасе, на прощу іду"

Вчора, 9 березня 2019 р. на площі Свободи, біля величного пам'ятника у Львові, відбулося вшанування пам'яті від Дня народження 205-ї річниці

Тараса Шевченка. В рамках святкового заходу 407 бандуристів Львівщини встановили національний рекорд за виконання творів "Заповіт" та "Реве та стогне Дніпр широкий" на слова Кобзаря.

Опісля, ряд поетів прочитали вірші Кобзарю.

Вірш "До тебе, Тарасе, на прощу іду" Галина Фесюк написала з нагоди 200 -ої річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Вона вже читала його на Жовківській сцені, а в серпні з нагоди свого ювілею,  організувала для культпрацівників поїздку по Шевченкових місцях - Черкащиною. І так склалося, що 16 серпня о 18.00 годині, у день свого народження - ювілею, прочитати цей вірш у Каневі.

Я до тебе, Тарасе, на прощу іду

 

Він тут світив, де і лани, і кручі

Лежать під небом горді престарі,

Де сплески вод Дніпро ревучий

У Січеслав приніс для козаків.

 

Звідсіль…Із Моринців, аж ген під небеса,

Вдивлявся сумно на Дніпрові води,

І сіяв зорями слова для «Кобзаря»

І "Заповіт" для рідного народу.

 

І раєм снив, і волею ясною,

І вбогу нивку мислями орав.

Просив у Господа молитвою святою,

Щоб Україну в рабство не віддав.

 

Він тут горів. Для блага свого краю

Віддав себе у повноті душі,

За що і доля боляче карала:

Холодним вітром била у житті.

 

А тут і там снували небораки,

І люд у рабстві, в голоді дрібнів...

Але Тарас хотів цю чорноту здолати

Не зброєю, а словом сіячів.

 

Не було з ким ділитися думками,

Та він писав огризком олівця...

Ховався у кропиві з бур’янами,

Й болів за долю українця-кріпака.

 

Писав про грішне, про ректутів,

Про свист нагайки пана за будь-що.

У тих віршах – одвічні біль і муки,

Ридання степу, матерів і дочок.

****

Проклята нивка поросла тернами,

А він скидався в мороці світів.

І ось.. повстав понад широким ланом,

Дніпрові води й велич берегів.

 

Апостол правди, волі і науки,

До тебе я щодня на прощу йду.

До неба у молитві простягаю руки:

- Не дай нам, Боже, голоду й війни...

 

Але пошли нам тисячі Тарасів,

Щоб в ніч беззорну день новий прозрів,

Щоб Україна захлиналася від щастя,

А ворог скиглив, мов голодний звір.

 

Щоб світ дізнався, вільні ми, єдині

У силі, славі, мудрості й красі.

Дзвенить у серці “Слава Україні!”,

А з уст народу ллється “Заповіт”.

[current-page:title]
Зображення
Коментарі