Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Смерть, як фобія

Смерть для багатьох людей – найстрашніша фобія. Та чи варто нею так перейматися?! Про це розповість представник християнського духовенства, житель .Жовква, отець Петро Бранець, який уже понад десять років служить в Українській Автокефальній церкві Святого Лазаря.Смерть - це блаженне життя, це звільнення людини від тих мук, терпіння і страждань на землі. Ясна річ, що ми створені на образ і подобу Божу, створені з душі і тіла. Тіло взяте із землі, воно має повернутися в землю. Бог поділився з людиною своїм безсмертям, божеством, тобто душею, яка живе вічно, і має спокутувати за гріхи, дати відповідь за земні вчинки. І ось приходить кончина людського життя, якою Господь сам управляє.Ми не можемо знати кінця, але Господь у своїх притчах, у тій науці гарній, тій радісній добрій новині в Євангелії сповіщає нам, на прикладі бідного Лазаря і багатого чоловіка, який кожного дня справляв бенкети, веселився, бо мав багато грошей, але не бачив бідного Лазаря, вкритого «струпами», як святе Євангеліє нам говорить, що лежав при його воротях. Той бідний Лазар хотів кормитися тими кришками, які падали у багатого зі стола. Але і тих ніхто не давав, бо в давнині їли все руками, потім обтирали хлібом, і викидали, або собакам давали… І ніхто того не споживав, бо багаті люди так жили, була різниця велика також. Та навіть цього хліба бідному Лазарю ніхто не давав.Ця притча нам відкриває вічність, коли людина переходить від того життя, земного, до вічності. І тут каже слово Боже, щоб Ангели брали душу того бідного Лазаря і заносили на лоно Авраама, де праведники сяють, як світила. Помирає і багатий чоловік, душа його в пеклі. І ось тут він збагнув, куди було потрібно спрямовувати свої зусилля. Мучиться в пеклі, хоче пити, має велику спрагу. І каже: "Отче Аврааме, пошли Лазаря хай мочить палець, і вже не стидається, що він в струпах, а мочить палець, і умолить мені спрагу тіла мого". Але Авраам каже: "Пам’ятай, що від вас до нас ніхто не переходить, від нас до вас також ні". Іван Золотоустий пояснює цю притчу, що ті, що є в пеклі, бачать тих, хто є у Царстві Небесному. Господь відкриває тих, які радуються життям, тим що страждають в пеклі. Вони спостерігають за тою радістю.  А ті, що радуються життям, їм нема потреби дивитися на тих, які за життя заслужили кару. І він тоді збагнув, що цього не можна вчинити, і каже, тоді хай Авраам сповістить Лазаря про це, хай пошле його на землю, бо маю там п’ятьох братів ще, щоб вони, живучи так як я, не попали у місце муки. Проте, Авраам каже, що вони мають Закон, пророків, тобто слово Боже, хай виконують, і цього достатньо.З цього бачимо, що Господь піклується, і показує нам, щоб людина думала про перехід від земного до вічного. Немає страху в християнина абсолютно. Є страх у тих людей, які живуть нечесно, не справедливо, які нічого за життя доброго не вчинили. Ми знаємо, що багаті люди спасаються милосердям, а бідні спасаються терпінням. І одні і другі переходять ту межу дочасного, довічного. Бо світ цей, в якому ми живемо – земний, це є мандрівка наша, це є долина сліз, терпіння, страждання, а як ще може бути?! Це випробовування.Страху нема в християнина, який живе чесно, по-Божому, ми маємо бути свідомими, безперечно життя закінчиться колись  тут, та це лише мандрівка, і ми перейдемо до часного, до вічного, головне те, з чим ми прийдемо і станемо перед престолом Небесного Отця, з чим ми станемо на той суд. Ось над чим нам потрібно замислюватись і боятись.

Зображення
Коментарі