Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

В гостях у відомого геолога Владислава Шумлянського - автора книги, що стосується історії Жовківщини

В гостях у відомого вченого геолога, Заслуженого діяча науки і техніки Украіни, доктора геолого-мінералогічних наук, професора Владислава Шумлянського, що написав історичний роман "Під омофором" про польсько-турецьку війну 1672-1676 років, і частково про події на теренах Жовківщини.

Моя Жовківщина і відомі люди нашого краю підносять Україну до тих історичних і наукових висот, яких сягає кожний клаптик землі української. Тільки одні люди пишуть про свій край і прославляють його, а інші, до яких я, очевидно, належу, маю честь спілкуватися і писати про тих чудових славних людей.

Відкриваючи книгу Влада Наслунга (Владислава Шумлянського) «Під омофором», видану у видавництві «Український пріоритет» в Києві, відразу, на першій сторінці, натрапляю на рядки, які стосуються моєї маленької батьківщини – Жовкви. «Поблизу приземкуватої церкви Параскеви П’ятниці, що стояла край шляху на Жолкєв, розташувалася надвірна корогва. Її командир ротмістр Іван Мазепа, жив на другому поверсі кам’яниці, але вдома бував зрідка, крутився поблизу гетьмана». Далі зустрічаємо інші слова. «У Крехівському монастирі готувалися до візиту Владики Йосипа Шумлянського, який років п'ять тому відбував тут послух і майже рік жив у келії».

Не буду вдаватися у точність фактів історичних подій, тому що їх дозволила оприлюднювати Вчена рада книги, але історичний роман має великий стосунок до Жовківщини, тому й вирішила познайомитися з його автором.

7 квітня, в День геолога, нам з Юрієм Кархутом вдалося приїхали в село Чубинське, що в 12 км від Києва, в гості до Владислава і Ольги Шумлянських, чудових світлих людей..

Владисла Шумлянський - працював на інженерних посадах та геологом - консультантом в Болгарії, де надавав допомогу болгарським геологам. Як головний геолог партії, виявив промислове уран-ванадієве родовище Рудне в Узбекістані, а за його участі в Болгарії - родовища Моміно і Хасково.

Ольга Івантишина, кандидат геолого- мінералогічних наук, вчений-мінералог (зараз на пенсії).

Першим, хто зустрів чудова лахмата собачка…Вона так раділа нашому приїзду, що мені хотілося пірнути в її обійми, і, усміхаючись, з нею порозмовляти… Такою ж приязню і щирою усмішкою зустрічали й господарі. 
Двоє зрілих людей, науковців, творчі особистості переїхали сюди із Києва недавно, але садочок і квітник так гармонійно поєдналися з їх характером; навколо просторо, по весняному – привабливо, повилазили із землиці різні квіти, овочева зелень, і, навіть, абрикос цвіте перед вікнами якось рожевіше аніж де-інде…
Ех, ця сільська, ароматика.. Привітні Шумлянські запросили до господи..Вони чекали нас..Затишний ошатний будиночок огорнув домашнім теплом… За декілька хвилин ми пили чай, розмовляли про життя, науку, політику, церкву..А перед очима – шкаф із багатою бібліотекою, в якій історичні, наукові, художні книги..
- А про Жовкву у вас є книги? – запитую Владислава Шумлянського
- Звичайно, і не одна.. – спокійно відповідає.
Беру в руки книги, листаю сторінки, читаю про Жовкву, Куликів..Львів..


Довго тривала наша розмова..Найбільше мене цікавило написання книги «Під омофором», в якій йдеться про Єпископа Шумлянського, що проживав на Жовківщині у 17 столітті, був близьким із королем Яном Собєським, гетьманом Мазепою та Дорошенком. Захоплена глибокими знаннями історії України Владислава Шумлянського, його патріотичним духом та національною свідомістю, розуміла, що щасливими є ті люди, котрі творять не себе, а інших людей, свою Україну, котрі не хваляться краденими заслугами інших, а творять Україну своїми справами, своїм натхненням і життям.
Обоє – Владислав і Ольга Шумлянські – дуже переживають за долю держави після виборів Президента України. Владислав виваженіше, Ольга – емоційніше, але дуже глибоко оцінюють вже направлений на подальший європейський розвиток України..

- Ви живете в селі, де народився автор Гімну України Павло Чубинський… Як ви прокоментуєте його вагомість в історії України. – запитую Владислава Шумлянського.

- Хочу уточнити. Село Чубинське, в якому ми мешкаємо, не батьківщина Чубинського, тут він жив останні роки свого життя і похований у Борисполі.  Тут же був хутір Павла Чубинського, відомого етнографа, гімн - це його юнацькі поетичні спроби.

Що ж, етнограф жив тут останні роки життя, у важливий для творця час.. Сьогодні село Чубинське налічує близько тисячі жителів, в основному, ми зустріли російськомовних жителів. Будинки - багатоповерхові. Їх заселеність пов'язана із відкриттям Інституту генетики і селелекції. Але тут нема сільської ради, бо вона знахоиться в селі Велика Олександрівка, нема закладів культури, школи, музею.. Є лише заповідник і камінь з меморіальною дошкою автору Гімну України.
Так...Дорогою до каменю, я запитувала людей: чи біля знаку відомому поету проводять Панахиди, поминальні чи вшанувальні заходи на високому державному рівні, але жодних позитивних відповідей не почула. Кажуть, в Борисполі є памятник, там і проводять. 

На прощання, ми пообіцяли Шумлянським, що поклонимося автору Гімну України біля цієї кам'яної плити, що ми й зробили. І хоч враження після відвідання двоякі – боляче, територія невпорядкована, пам’ятника Павлу Чубинському нема, але ми залишили село з надією, що люди ще повернуться до нього обличчям українця.

Для довідки. 
Владислав Шумлянський народився 5 березня 1938 року в місті Артемівськ на Донеччині в родині службовців. 
У 1961 році закінчив Інститут кольорових металів за фахом «Геологія, пошуки і розвідка родовищ рідкісних і радіоактивних металів». Працював старшим техніком-геологом в Учкудуцькій партії Краснохолмської експедиції у Ташкенті. Далі його творчий шлях у геології проходить від старшого геолога, головного геолога партії, керівника геолого розвідувальних підприємств, працював на інженерних посадах в геології, консультантом. За участі Шумлянського В.О. виявлені промислові уранові родовища Моміно і Хасково. У 1975 році захистив дисертацію в інституті ВНІІХТ в Москві на ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук. Перейшовши шлях від старшого наукового керівника, у 1987 році захистив докторську дисертацію у Всесоюзному інституті мінеральної сировини в Москві. 
З набуттям України Незалежності, почав активно працювати у напрямку Міжнародної наукової діяльності. Він брав участь у конгресах в Афінах, Відні, Братиславі, представляв Україну у Міжнародному проекті IGCP 356 «Аспекти плитової тектоніки в альпійській металогенії Карпато-Балканської області», виступав із доповідями в Угорщині, Болгарії, Македонії, Шотландії.
Протягом 2007-2015 років – професор Волинського інституту економіки та менеджменту .
Наукова діяльність В.Шумлянського була тісно пов'язана з роботою, як результат, опубліковано 286 наукових праць,серед яких 20 монографій, десятки статей і доповідей.

Рід Шумлянських походить від галицьких бояр від княжих часів Данила і Лева, дідичними селами їх були Великі та Малі Шумляни на Опіллі.

Епіскоп Йосиф Шумлянський мешкав переважно в Галичі (Його резиденція була в Крилосі) і у Львові, його будинок був між церквою Святого Юра і теперішнім цирком. А взагалі в роду Шумлянськихі було шість  епіскопів - православних, унійних і римських католикі

Результатом пошуку відомостей про рід Шумлянських, став історичний роман «Під омофором». Далі під псевдонімом Влад Наслунга видав інші книги: «Невдалий сезон», «Портрет Миколи Івановича на тлі глобального потепління», «Вовкіни мандри», «Вітер часу».

Зображення видалено.

 

Зображення
Зображення
Коментарі