Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Вшанування майстра хорових обробок – Миколи Леонтовича у Жовкві

13 грудня у Жовківській школі мистецтв відбувся літературно-музичний вечір, приурочений 135–ій річниці від дня народження народного митця – композитора Миколи Леонтовича.
Не знаю, як хто, а я низько схиляю голову перед високим талантом людини, чиє ім''я заслуговує не лише визнання, а й увічнення у серці кожної людини, не кажучи вже про тих, хто називає себе інтелігентом.
У цей день в невеличкому камерному залі Жовківської школи мистецтв зібралися найпалкіші шанувальники високого музичного мистецтва. Й одразу хочу наголосити, жаль, що такі заходи мало відвідує шанована інтелігенція міста.
Святково прибрана сцена, на якій висить портрет М.Леонтовича і якесь стишене відчуття в очікуванні незвичайного. І ось ведуча Надія Качмар оголошує відкриття концерту. Вона знайомить глядачів з біографією композитора.
- Народився М.Д.Леонтович в селі Монастирок на Поділлі 13 грудня 1877 року. Змалку жив і виховувався у фольклорній атмосфері. Саме від матері успадкував ніжну душу і вроду, бо мати чудова співала і кохалася в українських піснях.
Першою його «школою» була співуча українська «вулиця» зі своїми звичаями і обрядами, потім – хоровий спів у Шаргородській бурсі і Кам''янець-подільській духовній семінарії, після якої Микола Леонтович вирішив, що не буде священиком, а вчителем. Опісля навчання отримує призначення в с.Чуків на посаду вчителя співів і арифметики. Тут створює в селі оркестр та хор, що незабаром стали відомими в усій окрузі, а на концерти сходилося повно народу. Ці зібрання не сподобалися верхівці села і поліції., тому Леонтовича попередили і концерти припинилися.
У чуківський період композитор підготував першу збірку «Пісень з Поділля». Згодом у 1903 році видає 2 збірку «Пісень з поділля»., які стали тим підґрунтям, з якого виріс стиль композитора.
Протягом 1903-1904 рр. Леонтович відвідує Петербурзьку придворну співацьку капелу, отримуючи глибокі музичні знання. Екстерном складає іспити на звання регента хору.
Одружившись, переїжджає з сім''єю жити в Донбас, де протягом 4-х років працює вчителем у залізничній школі на станції Гришино. У 1905 році тут його застала революція. Він стає на сторону революційного народу, що стає приводом для погроз з боку поліції і жандармерії, через що Леонтович змушений був повернутися на Поділля.
У м.Тульчин стає вчителем Єпархіальної жіночої школи. Протягом 10-ти років викладає співи, арифметику, географію, керує хором. І весь цей час удосконалював свої музичні знання – спочатку їздить в Москву до російського теоретика музики Яворського, потім займається з ним в Києві. Професор помітив у Леонтовича схильність до поліфонічного мислення . Тому й з’явилися геніальні твори «Щедрик», і «Дударик», які прославили композитора на увесь світ.

Далі святковий концерт відкриває народна хорова капела «Розточчя» , керівник Володимир Орищак.

Щедруй, щедруй від дому і додому,
Неси народам радість і привіт:
Ми України – не дамо нікому,
А в твоїй пісні – буде жити світ! – продекламувала ведуча.

«Хорова спадщина М.Леонтовича різноманітна. Його приваблювали пісні різних жанрів: календарно-обрядові, ігрові, козацькі, жартівливі, танцювальні. Проте основу його хорової музики складають побутові пісні, які він опрацьовував з великою любов’ю» - розповідає пані Надія Качмар.

Опісля у виконанні хорової капели «Розточчя» прозвучали також пісні М.Леонтовича «Ой з-за гори кам’яної», «Козака несуть», «Зашуміла ліщинонька», «Зоре моя вечірняя», «За городом качки пливуть», «Зажурились галичанки».
Знаємо, що Микола Леонтович – син священика, де ще з дитинства чув багато культово-обрядових мелодій: Різдвяних, похвальних, з літургії. Зрештою, сам вчився в духовній семінарії, керував семінарським хором, тому й писав для церковного богослужіння хорові твори, канти, псалми. У виконанні хорової капели «Розточчя» прозвучали також твори «Святий Боже», «Хваліте імя».
- Справжнім піком творчості Леонтовича стала праця в Києві. Тут він працював у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти , читає лекції на диригентському факультеті музично-драматичного інституту ім..М.Лисенка і на різних музично-освітніх курсах. – так розповідала про композитора на вечорі ведуча Надія Іванівна. – Тут композитор написав ряд творів для хору, розпочав роботу над казково-фантастичною оперою «На Русалчин Великдень» . Та події громадянської війни змусили повернутися у Тульчин. В місті він співпрацює з місцевою збирачкою народних пісень Надією Танашевич. Мріяв закінчити 3 акти опери та не вспів.
На 4 році життя при трагічних обставинах був вбитий незнайомцем у будинку свого батька в с.Марківці.
У виконанні Народного жіночого ансамблю «Журавка» Жовківського РНД прозвучали два твори 2-х хори русалок х опери «На Русалчин Великдень» і родинно-обрядова пісня «Ой сивая тая зозуленька»
Не стало митця. У розквіті творчих сил, у пошуку нових тем, композитор відходить від світу, в якому залишає чудову музичну спадщину для своїх нащадків – для українців.
- А що опісля? У 1922 році було утворено Музичне товариство ім..Леонтовича, у с.Марківці збудовано і відкрито меморіальний музей до 100-річчя від дні народження, а в 1975 році Мирослав Скорик дописав і відредагував оперу «На русалчин Великдень». Сьогодні – маємо низько схилити голову перед великим народним співцем за його палку любов до свого українського народу, за безсмертний талант і велике добре серце людини. – такими словами завершила Ведуча вечір пам''яті великому композитору.

Відділ культури і туризму Жовківської райдержадміністрації щиро вдячний організаторам вечора за гідно представлене ім’я великого композитора.

Галина Фесюк,
головний спеціаліст відділу культури і туризму ЖРДА

Зображення
Зображення
Коментарі