Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Вперше у Львові фестиваль з нагоди вшанування памяті єдиного украінського перекладача-поліглота Миколи Лукаша

З 6 по 12 травня у Львові буде проходити Міжнародний фестиваль співаної поезіїї з нагоди 100 річчя від дня народження найбільшого світового перекладача, який перекладав на українську мову.

Микола Лукаш переклав понад 1000 творів світової літератури від 100 авторів. Знав 22 мови, а перекладав з 18 мов.

Перекладач Микола Лукаш підібрав 286 синонімів до слова "повія"

"Лукаш знав 22 мови, перекладав із 18-ти. Він володів таким ареалом лінгвістичних знань, що зміг пройти цими лабіринтами дуже високорозумних текстів. І Європа здригнулася. Більше не існує такого перекладача, який би міг пояснити німцям їхнього класика. Тільки за одним цим прикладом ми можемо говорити про те, що Микола Олексійович є найбільшим світовим перекладачем", - розповідає він на "Громадському радіо" про переклад "Фауста" Гете.

Микола Лукаш народився в Кролевці на Сумщині 19 грудня 1919-го. Його батько походив зі старої козацької родини. Під час голоду 1919-1921 років батько переховував родича. За це родину Лукашів виселили з хати, забрали коня та реманент. Від цих подій у Миколи стався переляк і він не говорив до 4 років.

Коли йому виповнилося 18, Микола Лукаш вступив на історичний факультет Київського університету. Працював перекладачем у "Архіві давніх актів", перекладав українською "Фауста" Ґете.

Лукаш перекладав із мови оригіналів, а не російських текстів. Робив це без чернеток.

З початком Другої світової війни Миколу Лукаша мобілізували рити окопи довкола Києва. Далі вирушив у Харків, звідти пішки до Кролевця. Під час авіанальоту отримав сильне поранення в раніше пошкоджену ногу. За легендою, до його хати зайшов офіцер-угорець і сказав угорською, що недовго Лукашу лишилося мучитися від гангрени. Микола відповів йому його рідною мовою. Це вразило угорця і той допоміг Лукашеві з лікуванням. Після одужання Микола Лукаш працював перекладачем у місцевій комендатурі, допомагав утікачам із примусових робіт, давав їм адреси криївок УПА. З поверненням радянських військ Лукаша мобілізували на службу на аеродром у Харкові, де він зазнав другого поранення.

У 1945-1947 роках Микола Лукаш вчився у Харківському педагогічному університеті іноземних мов, пізніше викладав у ньому німецьку та французьку мови. 1955-го видав друком переклад "Фауста" Ґете на 500 сторінок.

За життя Микола Лукаш переклав понад 1000 творів світової літератури від 100 авторів, із 20 мов. При цьому не пам'ятав номера свого телефону. Казав: "Я собі не дзвоню".

У власній квартирі викинув газову плиту, щоб було місце для книжок. Ходив пити каву на нижньому поверсі готелю "Київ", кілька разів на місяць ходив обідати в "Інтурист", щоб почути справжні іноземні мови.

"Коли Лукаш напружено та дуже швидко працював над перекладами, звичайно, стомлювався. Тоді йшов у Печерський парк і "різався" там у доміно. Це дуже дратувало Кочура (письменник Панас Кочур. - Gazeta.ua), він казав: "Що ти витрачаєш час на цих доміношників?" А треба сказати, що серед них було дуже багато ГБістів. І гроші, награбовані в нашого народу, Лукаш там відігрував назад. Іноді програвав", - розповідає письменник Богдан Жолдак.

Після засудження Івана Дзюби за книгу "Націоналізм чи русифікація?" у березні 1973-го Микола Лукаш надіслав листи голові президії Верховної Ради УРСР, голові Верховного суду УРСР, прокуророві УРСР та президії Спілки письменників. Просив дозволу відбути покарання замість Дзюби - 5 років концтабору та 5 років спец поселення.

Лукаша виключили зі Спілки письменників "за порушення статуту". 20 років йому забороняли друкуватися. Лукаш не мав стабільного заробітку, розпродавав власні книжки.

1987-го Миколу Лукаша поновили у СПУ. Він перекладав "Дон Кіхота", збирав матеріали для словника "Моя матюкологія". Казав, що добрав 286 синонімів для позначення повії.

29 серпня 1988 року Микола Олексійович Лукаш помер від онкології.

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898-го у Дебальцеві на Донеччині. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, людина непосидюча й різнобічно обдарована, змінив багато професій: вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Поет пишався, що предки батька - французи на прізвище де Соссюр — дід так і підписувався. У роду матері – Антоніни Дмитрівни – були євреї, українці, серби, її дівоче прізвище угорське — Локотош.

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі