Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Вшануймо! 19 травня в Україні День пам'яті жертв політичних репресій: жовківчани теж були репресовані

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали до роковин Великого терору. З Жовківського району  постраждали теж особистості, яких сталінська машина репресувала в Сибірські штольні, серед яких ряд жителів району:

Бадан-Яворенко Олександр Іванович, 1894 р. н., уродж. с. Вілька Мазовецька (нині с. Волиця Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив юридичний, філософський факультети і дипломатичну академію університетів Кракова, Відня та Праги, був членом КП Чехословаччини (з 1920), членом КП(б)У (1925—1929), у минулому підпоручик австро-угорського війська, учасник боїв за Львів під час українсько-польської війни. Мав громадянство Чехословаччини (після 1919 до 1926). Перебуваючи в еміграції, був секретарем голови Директорії В.Винниченка. Прибув до УССР 1926 року, працював у Держплані, вчений секретар Наркомосу (1927—1930), зав. редакції чужомовних словників УРЕ (1931—1933), професор Комуністичного університету ім. Артема, доктор права, викладач історії в харківських вишах (1930—1933). Проживав: м. Харків.

Арешт: 19.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Верхньоуральський політізолятор ОГПУ в Уральській області; Білбалтлаг ⁶, Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Військовим трибуналом (ВТ) Київського військового округу (КВО) 18.02.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1419).

Плюндрас Прокіп Васильович, 1893 р. н., уродж. с. Добросин (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, зі службовців, освіта середня, у минулому офіцер австрійської армії, хорунжий УГА, позапартійний, технічний керівник видавництва «Рух», проживав: м. Харків. У 1922 р. перебував під слідством Київського губ відділу ГПУ за належність до петлюрівської організації (рішення у справі відсутнє).

Арешт: 02.12.1932 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 932).

Хам Микола Андрійович, 1898 р. н., уродж. с. Мервичі (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, з селян, освіта вища, економіст, був членом «партії москвофілів», «Сільроб», у минулому депутат польського сейму. Прибув до УССР 1930 р., був активістом Міжнародної організації допомоги борцям революції, старший науковий співробітник Південного інституту молочного господарства. Проживав: м. Харків, вул. Каплуновська, 7, кв. 4.

Арешт: 07[29].12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 09.04.1934, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; Соловки (Савватіївський спецізолятор).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Карельської АССР 13.04.1989; прокуратурою Харківської обл. 29.11.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 6. — Спр. 221; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-17231).

Шах Іван Григорович, 1898 р. н., уродж. м. Куликів (нині смт Куликів Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому вояк РСЧА (1918—1919), був членом КПЗУ, канд. у члени КП(б)У, за фахом видавничий працівник. Прибув до УССР зі Львова 1933 р., студент Художнього інституту, проживав: м. Харків.

Арешт: 04.05.[29.04.]1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 933; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-13595).

4 листопада 1937 року в лісовому урочищі Сандармох поблизу тодішнього селища Медвежа Гора (з 1938 року – місто Медвеж'єгорськ, теперішня Республіка Карелія, РФ).36 із 64 розстріляних у Сандармоху галичан у молодості належали до різних українських збройних формувань (УСС, УГА, армія УНР). Ще двоє цивільних брали участь в урядах ЗУНР і УНР.

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроект було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами України, громадськістю та експертами Реанімаційного пакета реформ.

У 2018 році Верховна Рада проголосувала за Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років». Закон суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію. Зокрема, в ньому прописана автоматична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органами, право на реабілітацію отримають ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення» або ж депортований за національною ознакою.

Зображення
Коментарі