Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

30 травня - День памяті пожежникам, які загинули на Грибовецькому сміттєзвалищі у Жовківському районі.

Ця трагедія сталася через халатність чиновників, які лобіювали вивіз сміття на полігон у Великі Грибовичі, який у свій час розмістили у самому лоні прекрасного заповідника Розточчя.

А цими спогадами засвідчую память про останню нашу зустріч в моім кабінеті з Андрієм Вненкевичем, який балатувався на міського голову.

....Отож...Напередодні призначення мене начальником культури, Андрій прийшов у кабінет, в якому я сім років сиділа під старим вікном, обшарпаним, звідкіля дуло холодом, і на що абсолютно не звертав уваги мій колишній начальник, та в контексті розмови, сказав:
пані Галино! Ви дев'ять місяців виконуєте обов'язки керівника культури, у вас так багато позитивних змін відбувається, різні заходи в програмі галузі, чому вас не призначає Щур керівником?
На що я спокійно відповіла.
- Cтати керівником цієі галузі, значить вести за собою культурних людей, показувати приклад..адже галузь культури, це справа мого життя, в яку я вклала все:знання, талант, здоров'я.
І тут Андрій сказав:
- F знаєте, ви сказали чудові слова "Галузь культури - справа мого життя, а справою мого життя є Грибовецьке сміттєзвалище, я буду до кінця свого перебування на землі боротися з цим паскудством. І ви не відступайте. А до Щур я сам піду, щоб вас не маринувала, а призначила, хоч вікна поміняєте у кабінетах. Бо сидите в шубі..Не годиться так керівнику."
Андрій пішов, а наступного дня ввечері Щур подзвонила і сказала, що підписала Розпорядження на моє призначення. Але через п'ять місяців Андрія не стало, він загинув, разом із двома іншими пожежниками привиконанні службових обовязків на цьому сміттєзвалищі.
Пам'ятаю, опівночі 29 травня ми розмовляли з сином по телефону. Він сказав, що іде на таксі зі Львова на сміттєзвалище ,якщо не допомогти у пошуках, бо дощ лив мов з відра, то, бодай побути там, підтримати рідних присутністю. Обидва сини дружили з Андрієм, робили спільні справи. Я вмовляла, щоб не іхав, злива, ніч, там є МЧСНики, але він поіхав.
Що ж, в пам'ять про чоловіків, які дбали про екологію у своім краі хай буде цей матеріал на моій сторінці і вірш Андрію Вненкевичу/

Зображення
Коментарі