Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Приїзд до Жовкви Марії Юзефи, дружини королевича Константина, 1720 рік

Приїзд до Жовкви Марії Юзефи, дружини королевича Константина, 1720 рік

Ввечері на околиці густого паруючого пейзажу ми побачили, як на долоні, в прекрасній і чарівній долині у підніжжя гори Гарай вежі та поверхи жовківського замку, оточені ніби вінцем височенними деревами та освітлені живим світлом схиленого до заходу сонця.

  • Чи ви не бачите тут – сказав королевич – образу вічного в змінах і долях нашого дому? Недавно ще випромінював велич і славу, наповнював розголосом Європу, монархи якої благали його допомоги: за мить погруз в темноті ночі і забуття!

… Алеї старих розлогих лип при в'їзді, ринкова площа, парк, замок, його крила та мури, вежі фарного костьола, береги каналу та обширних ставів, ратуша та містечко горіли від лямп, каганців та штучних вогнів, відбиваючись в чудовий спосіб від травневої зелені дерев, кущів та незліченних регулярних і в простий новомодний версальський спосіб підстрижених шпалер.

Королевич

Хочу, щоб на нашому дворі етикет був дотриманий з якнайбільшою докладністю… Статки, яким завдячуємо народу, будуть використані на його користь. Хочу, щоб жовківський замок був притулком для убогої шляхти, незалежно від того, до якого сторонництва належать; щоб убога шляхетська молодь знайшла тут допомогу у вибраному собою занятті. Будете старатись, Маріє, щоб до замку приходили люди, бавились, щоб тут створювались сім'ї, а окрім цього, щоб кожен з наших підданих в хворобі, бідності, бідах знайшов тут притулок, допомогу та опіку. Не забуваймо ніколи, чим були і що зобов’язані прізвищу, яке носимо, покажемо народу, що якщо Провидіння в непізнанних своїх рішеннях усунуло корону від нашої родини, ми завжди її гідні.

Краса і справжня королівська пишнота двору в Жовкві була змішана з доброчинністю, яку згодом наслідували й інші панські двори.

Дванадцять дворових панн, більша частина яких належала до приупалої і знищеної останніми війнами шляхти, творили вищий двір і моє щоденне товариство. Віддані під нагляд пані стольникової1 новогродської, займали вони, як в Олаві, окремий замковий павільйон, де спали, їли і щоденні роботи виконували. Це була безкоштовна школа, в котрій панни навчалися ручній роботі, шиттю, направі нижньої білизни, прядінню вовни, льону і коноплі, гаптуванню гачком і іншим дрібнішим роботам. Ксьондз Баранецький, милостивець, давав їм уроки читання, письма, катехизму, а диригент італієць хорового співу.

В такий спосіб панни без посагу і батьків отримували в Жовкві пристойне на їх стан виховання і долю цілого життя, оскільки зазвичай виходили заміж з приданим, що складалося з білизни, срібла, трьох пар суконь з мого гардеробу, тисячі монет на перше господарювання, котрі їм нараховували зі скарбниці королевича відразу після шлюбу.

В святкові та урочисті дні три перукарі французи цілі дні забавляли зачісками моїх придворних пані і панн, що вимагало надзвичайно багато часу. Тому я вирішила, щоб за винятком великих урочистостей і святкувань, звичайні зібрання, бали відбувалися в неділю і свята. В ці дні зранку, в часі суму, коли ми слухали службу в ложі біля великого вівтаря у викутій стіні, дворові панни співали разом з придворною капелою пісню Богородиця, Святий Боже, Боже, в доброті незліченний, Хто під опіку і інші ще пісні.

Дворових пані (респектових)2 було вісім. Їхнім обовязком було щоденне перебування в покоях від третьої години після опівдня, власне ця година була обідньою у замку. Окрім цього кожна з цих пані мала окреме заняття: зовнішній нагляд за дворовими паннами або лікарнею, кухнею, майстернею з гаптування, аптечкою, фруктовим садом, гардеробом.

Дворовими пані зазвичай були вдови по померлій шляхті у війнах Речі Посполитої, незважаючи на їх сторонництво; були поміж них і заможні старостини, підчашини3, мечникові4, які не вважали за приниження власної честі залишатися не лише на королівському дворі, але і у гетьманів, коронних вельмож, сенаторів.

Окрім почесної служби було також в Жовкві дванадцять шатних5 панн, котрі не заступали в покоях та дві лекторки (вчительки іноземних мов), полька і француженка, котрі також наглядали за моєю приватною бібліотекою і займалися місцевою та закордонною кореспонденцією.

Чоловічий двір в Жовкві складався з чотирьох підкомірних, тобто іноземною шамбелянів6, які становили службу при польських панах, що знаходилися на дворах. Далі йшли крайчі7, конюх, ловець і сокольник, одночасно і перший шатний, командир пазів8, комендант батальйону придворної піхоти і командир гардекурів (гардемаринів). Ці пани належали до вищої шляхти і мали місце за нашим столом, а також право знаходитись на балах, урочистостях. Були також пазі старші та молодші. Молодших було дванадцять; вони так само як придворні панни не отримували винагороди і мали в другому замковому павільйоні школу, в котрій їм викладали відповідні науки до обраного стану; вони ділилися на відділи: військовий, цивільний, юридичний. Після чотирьох років навчання вони ще залишалися протягом двох років в Жовкві як старші пазі, після чого королевич з великою урочистістю посвячував їх у рицарі, чіпаючи шаблю на бік; далі, забезпечені значною грошовою сумою, вони подавалися у різні сторони, за кордон, до палестри, до гетьманів, котрі зазвичай присвоювали їм офіцерські звання.

Старші, котрих також було дванадцять, до школи не ходили, були на службі почергово вдень і вночі, їздили з експедиціями і усними розпорядженнями в межах країни і за кордон, супроводжували кінно карету, належали до королівської свити. Їли за столом маршала, а в святкові та урочисті дні мали право входу до покоїв, де танцювали, розважали гостей і т.д. Були це урядові аспіранти і майбутні чоловіки придворних панн або їх потаємні прихильники.

З найбільшим комфортом упорядковано в Жовкві було мисливство, оскільки королевич, за зразком інших панів і удільних королевичів, сильно був полюванням зацікавлений. Він мав окремо впорядкований павільйон в звіринці, де знаходилась ловецька служба, арсенал, псарня, соколярня9, помешкання для гостей та служби під час полювання. Це був єдиний відділ служби, який мені не довелося впорядковувати, оскільки я його вже застала.

 

1Стольник – в Русі XIIIXVII ст.: - придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку — придворний, що прислуговував за князівським або царським столом).

2 Дворяни в магнатських дворах ділилися на платних і респектових, які виконували свої обовязки для вияву комусь пошани.

3 Підчаший (podczaszy) – в Польщі в XVI ст.: придворний королівський урядовець, який пробує напої перед подачею королевичу або королеві; в пізніших роках: титулярний урядовець без жодної функції.

4 Мечник (miecznik) – в Польщі до XVI ст.: придворний урядовець, який носить меч перед керівниками, пізніше шляхтич, виконуючий титулярне земельне правління.

5Шатний — при дворах королевичів та панів дворянин або слуга, який займався гардеробом та шатами.

6Шамбелян — високий урядовець на європейських дворах, який наглядав за королем та запроваджував гостей у покої; з часом — титулярне звання.

7Крайчий — придворний урядовець в обов'язки якого входило нарізання (кроїння) страв на королівський стіл.

8Пазь — хлопець зі шляхетського роду, який виконував службу в окремої особи при дворі правителя або магната.

9Соколярня (sokolarnia) – приміщення, де тримали та доглядали мисливських соколів.

 

Зображення
Коментарі