Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Жовкву і Журавно - поєднує спільна історична подія

Історичні події поєднують Жовкву і Журавно далеким минулим, що стосується історичної перемоги Яна Собєського над татарсько-турицькими загарбниками у 1676 році під Журавно.

Отже ті події сягають ХVII століття. І хоч ця битва відбулася у вересні, готувався він до неї заздалегідь. Може, це було на початку серпня, хто зна. І може, саме тому у серпні й відбулася наша зустріч з істориком Володимиром Ягніщаком, уродженцем Журавна, а нині — канадійця, людини котра дуже вболіває за свою батьківщину, і напевно один із тих дослідників, який найкраще знається на історіі Журавно.

Зрештою все по порядку. Поважаю людей котрі свою справи не відкладають у довгий ящик. Отож, домовившись про зустріч, відразу їду в Журавно. Є у нас з Володимиром Ягнищаком багато спільних справ і гарних задумів і вони завжди, як не дивно, вдаються добре, бо не для себе їх робимо. Так ось. Перед поїздкою прихопила пану Володимиру й книги, які автори підписали, але з певних причин не було раніше можливості віддати. Одну з них, роман «Під омофором» Владислава Шумлянського про історичні події сімнадцятого сторіччя, я й не вспіла дочитати, залишилося - три розділи. Отож в маршрутці відкрила на потрібній сторінці книгу і продовжила читання. Яким було моє здивування, коли на під“їзді до Журавно, я почала читати розділ «Журавенська битва». Скажете: «Ну що тут такого? Просто співпало». Та так, співпало. Але співпрало вчасно. Адже сьогодні я не тільки дочитала історичний роман, в якому йдеться про моє місто Жовкву і про Журавно, а й пройшлася шляхами переможної битви королівcько-козацького війська над татарсько-турецьким ворогом, на власні очі побачила знамените місце битви, подихала повітрям історичних подій та особистостей, які там проживали… І все це завдяки цікавим розповідям Володимира Ягнищука - історика, людини, котра неймовірно любить свій рідний край, свою землю, дихає і живе ним у далекому закордонні, - Канаді.

Ми оглянули колишній палац власників Журавно, парк, в якому ростуть найдавніші дерева в Україні, привезені з Європи 300 і більше років — трояндове дерево, баубук, туї, сосни, граби, буки, клени, пройшлися старовинними вулицями міста з його історичними будівлями, які ремонтуються, перебудовуються, скажу простіше: за ширмою залишається історія.

Оглядаючи місто Журавно, ми побачили, як багато будівельних робіт одночасно проводиться на історичних об'єктах.

Хоч, дещо в задумі, стоїть при в“їзді в Журавно капличка Богоматері, збудована на місці колишньої довоєнної.

Цікавими є такі історичні об'єкти-пам'ятки, як приміщення старовинної школи (об'єкт минулих століть), палац власників Журавна (об'єкт з 1902 року), будинок колишньої в'язниці, інші давні будівлі невеличких вулиць міста.

Вражає історична площа з її давньою і сучасною ратушею, іншими давніми будівлями — прибрана, осучаснена, добре оглядається туристу.

Приємно вражена зеленими насадженнями і чистотою міста великою кількістю дубів, кленів, яблунь.

Поверталася додому пізно, але натхненно. Володимир розповідав багато цікавого із минулого міста, про його особистості. Вражали спогади про кожну стежку, якою ходив, бігав, йшов у широкий світ.

Відтепер, я добре знаю, чому Володимир Ягніщак так вболіває за рідне місто, в якому народився, жив, вчився.. Його, як і мене, болить все, що стосується минулого і майбутнього, він добре розставляє акценти на історичних подіях і на набутій дідами культурній, мистецькій, духовній та історичній спадщині. Адже добра пам“ять про минуле — це зрілий урок для майбутнього.

Галина Фесюк — редактор Інтернет-видання «Моя Жовківщина»

Зображення
Зображення
Коментарі