Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Дософтей – теолог, митець і поет – предтеча нових часів Румунії жив у Жовкві

13 грудня - День пам''яті митрополита Дософтея
13 грудня - День пам''яті митрополита Дософтея
Митрополит Молдавії із Сучави, Дософтей/Досифей/Доситей (Димитріє Барила) побачив світло дня на Сучавській землі 13 грудня 1624 р., в православні родині глибоковіруючих батьків, які навчали свою дитину у найкращих вчителів того часу. Після закінчення Православної Братської Школи у Львові, де навчився грецької, латинської, слов’янської і польської мов, як отець-богослов 1649 буде пострижений в монахи в історичному Монастирі Пробота (заснований воєводом Петру Рареш – син Штефана Великого).
Протягом 1658-1686 рр. займав посаду єпископа в околицях Гуші та Роману, а в 1671-1686 рр. був митрополитом Молдавії і Сучави.
Про лагідність, смиренність та мудрість митрополита літописець Йон Некулче писав, що «У нашім краю не було добрішої людини /.../Казали люди що – святий». Щоб наблизити румунський народ в любові до молитви Дософтей дарує людям «Псальтирь віршований» (1673) і інші тексти прославлення Бога і Святих «Акафіси Пресвятої Богородиці, Літургієр, Октойх, Життя Святих року, тощо.
Митрополит Дософтей, сам аскет та пильнували ник. Розумом і молитвою, підняв на високий рівень духовне життя монастирів та ісихастів, дбав всіма своїми силами над духовною скарбницею Молдавії, особливо переживав за мощі Святого Івана Сучавського. Тому, коли у 1686 році Ян Собєский забрав святі мощі Івана Сучавського разом із Дософтеєм, митрополит терпить велику душевну біль, і молиться над святими мощами у Стрию та Жовкві, де й помер у 1693 році.
Миряни Жовкви і сусідніх земель вшановували його молитви, раділи чудесам святих мощів і не вірили, що Святі мощі Івана Сучавського повернуться додому, на Буковину до Сучави. Аж у 1783 р. за розпорядженням Цісаря Австрії Франца Йосипа ІІ-го, були повернуті.
Заслуги Митрополита Молдавії і Сучави Дософтея вважаються основними в процесі розвитку румунської культури, адже поруч з тим було друкування літургійних книжок в новій типографії Ясс, принесеної з Росії. Пригадаєм те, що стало важливим для всіх румунів: випередження релігійних канонів і введення румунської мови в церковну літургію, і це зробив Дософтей - геніальний митець і поет, який своєю творчістю доказав, що румунська

мова не є гіршою перед іншими мовами, вона також визначається божественною красою. Академік І. К. Кіцімія, історик літератури та фольклорист назвав митрополита Дософтея «новою появою свого часу, в румунському та європейському планах» а таке прогресивне і творче ставленння в тодішній епосі Європи «визначало барокових митців» .
Справді, митрополита Дософтея можна вважати новатором свого часу. Але бурхливий час війни нанесе йому удар далекої чужини, тому що – за висловом літописця Мірона Костін – «не часи підлягають людині, а нещасна людина – часам!». Так далеко від батьківщини з розірваною душею Дософтей не міг передбачити ні свою долю, ні долю мощів Святого Івана Сучавського, ні долю свого краю і тоді у своїм семилітнім безсилім усамітненні запитується чи не халдейці «з письмом халдейським» «загинули від бурі і повіні?»
Почуття марноти людини охоплює душу смиренного прелата, митця і поета, що, нібито, словом не може добитися безсмертя, коли на землі все людське проминаюче і безсиле.
Сумний тон і навіть похитність митця і поета елегіяка відкриваєм в перекладі «Давидових Псалмів» із слов’янської на румунську мову «Псалтирь віршований» (Унієв, 1673), де зустрічаєм Давидову звисоченість людини за Божим велінням: «Поставив (чоловіка) більшим, щоб всі його слухали/ І всі що на світі те слово не топтали /Все поставив йому під ноги /Вівці й воли, всю під сонцем скотину» . Зустрічаєм, одночасно й вагання над долею немічної людини: Він – ніщо/Переходящий як тінь невидима/Даремно мучиться й мина біла днина/Громадить на завтра без зупину/ А кому залише, не знає людина. (Псалм 38)
«Псалтирь віршований», що буде постійно удосколений останніми роками усамітненого життя, зберігає святість змісту мовою народної форми того часу, в метриці Яна Кохановського (див. «Псалтир Давидів», 1578), надає поетичної краси ієратичними і динамічними зображеннями створених не без труднощів пера, маючи на увазі тогочасну мову, як признається сам автор з відповідальністю у рукописнім присвяченні до Георгія Дуки: «З великим трудом і довголіттям розтолковував якнайкраще міг я те, що велів Господь, щоб заманити до читання душу людини (див. у словник «Румунські письменники»/Scriitori români», Бухарест 1978, ст. 195).
Автор статті Мірча Муту запримічує, не вперше, що смиренність прелата перед словом, визначається все ж таки між святістю і мирським, творця і митця, що основує свої поетичні роздуми на мотиві «все марнота/omnia vanitatum», а змістом і формою розкриваючи власну драму шукань, те що наближає його до найбільших митців – поетів Румунії «повідомляючи – як запримічує часто ексигеза критики – меланхолійність поетики М. Емінеску, але й кислотність слова Тудора Аргезі (там же, ст. 195) якого вважали Емінеском ХХ-ого століття.
Всезнайомий у румунській літературі шедевр «Дойна» М. Емінеску, був заборонений в «червоні роки» минулого століття через його націоналізм, антисеметизм, реакціонерство уникаючи святої правди національного поета-генія і великого патріота. Емінеску узагальнює символікою вірша, написаного в стилі дойни свої власні і народні почуття про святість своєї рідної землі загроженої чужими загарбниками, правду яку чітко висловлює псаломщик Давид у своїх псалмах, Тарас Шевченко у «Давидових Псалмах», звертаючись до землі і народу України, або митрополит Дософтей у своїм перекладі «Псалмів віршованих», що вважає рідні землі теж святими.
Сучасний критик та історик літератури Александру Андрієску доказує що «Дойна» М. Емінеску народжується з Псалмів Дософтея, які прославляють Бога і святість єврейського народу та його земель, використовуючи часто символ молдавської дійсності та міфології: «Са fii de inoroguri cu cornul în frunte/Aşia va da iubitul războiul de iute» (Ps. 28). «Як сини інорогів з рогами на чолі, Так швидко любий дме війною по землі». (Пс. 28)
Подібно М. Емінеску, пише Володимир Антофійчук, професор доктор Чернівецького Національного Університету «Юрія Федьковича» «засвідчує новий етап в іртерпретації світовою романтичною літературою псалтирної лірики – свідомий підхід від прямої передачі тексту першоджерела і його актуалізації, коли проблеми національного буття постають на тлі біблійної історії і розкладаються крізь призму загальновідомих подій» (ж. «Наш голос», Румунія, Нр. 214, ст. 8 «Псалом у творчості Т. Шевченка та М. Емінеску».
Так у вірші «Дойна» румунського національного поета відчуваєм вплив псаломщика Дософтея, бо ж помітний на кожному краю синтез біблійної стилістики:
De la Nistru pân’la Tisa
Tot românul plânsu-mi-s-a,
Că nu mai poate străbate
De-atâta străinătate.
Din Hotin și pân’la mare
Vin muscalii de-a călare etc.
В перекладі на українську мову, автора цих рядків звучить:
Від Дністра до Тиси долини /Всі румуни голосили /Що й не можуть пройти /Через перепони чужини /Від Хотина на всі моря /Чути покрик москаля ...і.т.д. (див. Там же, ст.8)
Поет Тудор Аргезі тоже псаломщик – свідомий наслідник своїх попередників називає свою книжку «сходиною» знань із «вогняним» і «творчим словом», в якім закарбовані таїнства його роду: «Robul a scris-o, Domnul o citește /Făr’a cunoaște că-n adâncul ei /Zace mânia bunilor mei» (Testament, 1927) в моїм перекладі: Раб написав, а Господь читає /Не впізнавши, що там в глибині /Лежить гнів моїх предків, на дні). (Тестамент, 1927)

Треба визначити що румунське Відродження починає із велетнями православної церкви: митрополит Варлаам, автор «Казанії» та ктитор Церкви «Три Ієрархи» воєвод Васілє Лупу, (Молдавія), Антім Івірянул («Дидахії») та воєвод Матей Басараб (Цара Романяска), митрополит Сіміон Штефан («Новий Тестамент» 1648) в Трансілванії/ Семигород, потім Дософтей («Псалтир», 1673) та воєводи Шербан Кантакузіно і Д. Кантемір, («Descriptio Moldaviae/Опис Молдавії»,) літописці Грігоре Урике, Мірон Костін, Йон Некулче, і інші, які підняли румунську культуру на європейський рівень, а в румунській мові відкрили незбагнені валентності краси – п’єдестал майбутніх творчих поколінь і майбутнього мистецтва усної і писемної літератури.

Митрополит Дософтей, теолог, митець і поет, після Варлаама являється відомим автором і видавцем святих книг румунською мовою, найбільшим ліриком нашого Відродження (див. Передмова «Одна епоха, один шедевр, одна прихильність», Йон Дайану: Йон Некулче «Летописець країни Молдавії» ст. 12-13), а мова румунська довелась здатною церковному культу і мистецькій красі. За такі важливі внески в європейську культуру УНЕСКО включив митрополита у світовий календар видатних творців планети і надіємось на близький міжнародний 400-літній ювілей (2024 р.) незабутнього теолога, митця і поета Дософтея, що присвятив ціле своє життя Богові, христіянській любові до ближнього, єдності свого народу і сусідніх народів, розвитку румунської культури та мови і розквіту світової культури богослов’я та літератури.

Іван Кідещук, автор статті спеціально для сайту "Моя Жовківщина"
Румунія, грудень 2012

Зображення
Коментарі