Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

14 березня - день добровольця України

Дорогі добровольці України!

Сьогодні у День українського добровольця, що відзначається в Україні 14 березня, коли цього дня 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону, з якого згодом був сформований 1 БОП НГУ ім., від усієї душі бажаю вам здоров'я!

Сердечно дякую вам за мужність і сміливість, відвагу і геройство! Адже ви були першими і до сьогоднішніх днів захищаєте моє життя і житя всіх українців від московської чуми. Ця рашистська навала давно б накрила всю територію України рабством і бідою, якби не ви.

Так склалося, що у 2015 році під час Різдвяних свят я організувала колектив і ми поїхали колядувати на Донеччину. Дякуючи друзям Ваолентині Лимаренко і Аліні Певній ми не тільки колядували у містах і селах, а й на блокпостах і на передовій. Так було 4 роки підряд.

Перебуваючи на передовій, де добровольці, ризикуючи життям боролися з окупованими військами, ми бачили очі наших захисників і відчували їх добрі, але сміливі серця. Ці хлопці і дівчата, жінки і чоловіки не дивилися на холод, не обирали теплого чи затишного місця, вони знаходилися на висотках, в холодних будинках, у розстріляних будівлях, на блокпостах, у земялнках і в ямах...Такб волонтери привозили їм від небайдужого населення поживу - їду, але ж готувати потрібно було не в теплих розкішних палатах, а в умовах ватри на вогнищі з димом; в полі чи в "зеленці", де навколо чатувала небезпека і ворог... Страшним був ворог і той, що стріляв московською зброєю і той, що за спиною, який колись називаву себе братом чи сусідом... Тому уявіть собі добровольців, наприклад, батальойну "Донбас", серед яких було багато донецьких та лунанських, і які страждали від своїх земялків, що пособляли денеерівцям чи ленеерівцям або ж ними стали..

Пам'ятаю дівчину-добровольця Юлю із Маріуполя, яка стояла на висотці вже рік ...Коли ми у них колядували, вона попросила: "Як будете у Маріупоілі, поклоніться від мене місту . Я його вже два роки не бачила..!"

А коли ми колядували в Авдіївці, один доброволець попросив львівських цукерків, він сказавб що народився у Львові, але все життя прожив у Донецьку...І ось тепер на війні, неподалік свого міста сидить в окопах.

Пригадую,ми колядували в одному із добровольчих батальйонів і побачили на стіні стенд із світлинами тих, хто загинув. Їх було дуже багато. Серце розривалося від болю. Це був 2016 рік... Надія була, що війна скоро закінчиться... А війна з Росією йде по нині..

Тому сьогодні прошу Бога, щоб не допустив судилища над добровольцями. Бо вони - щит і опора української армії. Їх тактика і практика у важких боях, коли ще не було ані техніки, ані нормальної зброї, гідні подиву і похвали.

Вони були першими на передовій..

Слава добровольцям України!

Мої світлини з добровольчих поїздок із колядою на Донеччину і Луганщину протягом 2015-2016-2017 років
Може, хтось впізнає себе, пишіть в приват.

Зображення
Коментарі