Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Портретне інтервю: Звідкіля прийшли Звіздарі у Дубляни

Кожного року напередодні Великого Різдва християни чекають, що незабаром засвітить яскрава зірка і народиться маленький Ісусик. У давнину також люди мали певні міркування щодо приходу Різдва. Вони хотіли мати трохи тепла в оселі, відчути проміння світла Різдвяної зірки. Колись не було електричних машин, технічного забезпечення, проте вважався багатим той чоловік,що вмів добре майструвати.
Отож придумали майстри на теренах Надсяння, інших територій, а також із с.Мацьковичі, що у Надсянні, своїми руками виготовляти із дерева Звізди.

Яким чином Звіздарі з’явилися на Жовківщині і як розвивають свою справу сьогодні, я розпитала в Богдана Новака – Звіздаря із м.Дубляни, що на Жовківщині.

- пане Богдане, розкажіть з якої пори ви займаєтесь виготовленням Звізд?

- Моя сім’я із переселенців. Колись ми жили у Мацьковичах, що в Надсянню, в селі, яке тягнулося 7 км. Село мало 3 хати-читальні, куди з настанням посту сходились юнаки виготовляти Звізди, адже в Різдвяні свята між хатами-читальнями проходили конкурси «Чия Звізда буде кращою?» Готові дерев’яні конструкції дівчата оздоблювали фарбованим папером. Треба сказати, що саме в нашому селі було багато майстрів-звіздарів. Як писав професор Львівської політехніки Володимир Перхач, «Звізди-гіганти виготовляли лише в с.Мацьковичі».

- Що таке Звізда у вашому розумінні?

- Звізди виготовлені майстрами, це - об’ємна конструкція, що нагадує Вифлиємську зірку. Треба додати, що значення цього слова взяте із колядок. Наприклад, «Над вертепом Звізда ясна світлом засіяла», «Іде Звізда чудна» чи «Діва Сина, як породила, там Звізда, де Христа повила Пречиста, ясна засяяла», «Темненькая нічка» зрештою, саме з цього приводу й стали майстри виготовляти Звізди, адже колядники, коли йшли колядувати, несли перед собою Звізду.

- Розкажіть про технологію виготовлення Звізд.

- У нашому селі майстри з деревом говорили на «ти». Коли я був дитиною, то придивлявся до їх роботи, а ще мені розказували, що звіздарі збивали два обручі від колеса докупи, в центрі ставили промінчик. Тоді витесували 4 планочки і зв’язували лляним шнурком, так з’являвся ріжок – промінь, а оздоблення променю робили з кольорового паперу. Було й з сита робили Звізду. Прорізали 4 отвори і 4 ріжки ставили. А в центрі – мала місце свічечка, яка випромінювала світло. Сьогодні Звізди виготовляються складнішим методом. Тут треба бути обізнаним у геометрії, математиці.

- Куди ж поділися майстри з вашого села?

- На початку 50-х років нас переселили на Жовківщину. Привезли потягом з Перемишля у с.Жовтанці (два тижні нас везли в товарному поїзді), вивантажили серед поля, з них - 187 чоловік, а це було 48 родин, в тому числі і наша, оселилися хто де міг. Моя родина прийшла в м.Дубляни у польський будинок. Серед нас , переселенців, були стельмахи і звіздарі. І вже незабаром у нашій хаті з’явилася перша Звізда. Потім був комуністичний застій, але майстри не припиняли своєї праці. І ось на початку 90-х відлига минула і Звіздарі знову відновили своє ремесло.

- І у вас виникло бажання самому робити звізди?

- Я бачив як дядько Микола і парубки в 50-ті роки займалися цим ремеслом. Окрім цього вчився у майстрів Геника Самуляка, Ярослава Посіко, Пиз Ілька, брата Петра. Я за фахом – економіст.

Але бажання робити Звізди було настільки сильним, що після народження сина я сам зробив Звізду. Мене вразило й те, що брат Петро, виготовивши власноруч Звізду, поїхав з нею на Майдан до Києва, на Помаранчеву революцію у 2004 році. Тоді я йому допомагав.
Після цього я сам став працювати над виготовленням Звізд. У 2007 році прочитав оголошення, в якому йшлося про львівський фестиваль «Спалах Різдвяної Зірки» . Ця подія дала початок моїй активній праці. Ми з братом Петром взяли участь у цьому фестивалі, що відбувся у Шевченківському гаю. На цьому фестивалі ми представили 4 Звізди. Надалі нами зацікавилася Надія Дзвоник, завідувач етно-культурологічного відділу Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай».

- Знаю, що згодом ваші Звізди брали участь в інших львівських парадах Звізд. Як це було?
- Перший парад Звізд відбувся у 2007 році у Львові. Там були наші 4 звізди - родини Казьмировичів, Мандрик з Малехова і наші з братом. Хода звіздарів у Львові відбувається уже шостий рік поспіль. Ми мали об’ємні сферичні, інші звіздарі представили свої Звізди за іншою конструкцією. Як все почалося?! Ми готували Звізди на Меланку. Але дізнавшись, що у Львові має бути фестиваль Звізд, швиденько завершили їх і поїхали. Там нами зацікавились. Згодом, на другий рік, нас запросили зробити майстер-класи в Шевченківському гаю, потім у відділі Християнської молоді у Львові, де ми також робили майстер-класи. І тоді, кожного року на 8 січня, нас стали запрошувати на фестиваль у Львові, де число учасників все збільшувалось. Потім нашою працею зацікавився настоятель парафії УГКЦ Святих Верховних Апостолів Петра і Павла міста Соснівки отцем Зеновієм Буньо, який, до речі, ось уже вшосте є одним із організаторів свята Різдвяної пісні – фестивалю «Різдвяна зірка» у місті Соснівка Червоноградського деканату. Отож я разом із Михайлом Швець і з його донькою Юлією Гризлюк поїхали робити майстер-класи в Соснівку.
Соборна Звізда на 25 ріжків (25 областей) для Патріаршого Собору в Києві була зроблена у 2009 році. Як це сталося? Раніше ми їздили із Звіздами на Велику коляду до Львова у Доміканський собор. На той час великим прихильником коляди був священик о.Йосип Мілян. Коли ж о.Мілян переїхав до Києва, то наша велика звізда помандрувала до Києва. Згодом вона була виставлена у Патріаршому Соборі. Тут мені також допомагав Михайло Швець. І оздоблювала її Юлія Гризлюк.
2010 року на запрошення музею Гончара (м.Київ) я поїхав на два тижні туди. Жив і працював у музеї. Вдень проводив майстер-класи із бажаючими києвлянами, в тому числі школярами, молоддю, а ввечері робив для музею Звізду, другу зробив для працівників, щоб музейники йшли з нею колядувати. Тоді ж виготовив Звізду для церкви, що на Аскольдовій могилі, де поховані крутяни.
2011 року мене з братом Петром запросили у Сімферополь. Директор української гімназії Руденко Наталія Іванівна запропонувала провести майстер-класи з виготовлення Звізд. У цей час ми зробили їх аж 15. Одну назвали «Гімназистка» на честь гімназії, в якій були. А на завершення нашої двотижневої праці директор провела в Сімферополі фестиваль Різдвяної зірки.

- У 2012 році різдвяні символи Галицької школи побували у Ватикані, на відкритті головної ялинки у Папській резиденції. Ялинка цьогоріч була з України. Ви також там були?

- Ні, туди поїхав хор «Дударик», бо це була молодіжна поїзда. Разом з ними поїхала й Надія Дзвоник. Львівські організатори фестивалю "Спалах різдвяної звізди" (кер.Надія Дзвоник.) повезли в Рим 18 зірок. Кожну в ексклюзивному стилі та з власною назвою. Імена Звіздам давала соснівська вчителька Інна . “Вифлеємська ніч”, “Україночка”, “Галичанка”, “Львівська пані”, “Віночок”, “Пори року”, тобто кожна звіздар мала своє оздоблення і свою мальовничу назву”.

- Як вам прийшла думка встановити Звізду в Дублянах?

Шефова ресторану «Фортуна» щиро бажала, щоб біля Матінки Божої стояла Звізда. 24 грудня 2012 року ми встановили в Дублянах Звізду. Ця Звізда має 24 ріжки, трьохметрова. Звізда освітлена, крутиться. Виготовлена з дерева із помальованим каркасом. На неї пішло, щоб ви знали, аж 100 м планки і 20 м шовкової тканини. Треба пам’ятати, що Звізди стоять сезонно, на літо знімаються.

- Я знаю, що ви виготовляли Звізду й до Єврочеміонату з футболу.
І де ж вона встановлена?

- У рік проведення Єврочемпіонату 2012 «Україна-полонд» вирішив створити тематичну зірку. Її 16 кінців символізують команди-учасниці турніру, а купол виконаний у формі м’яча. Я створив цю Звізду, але один із депутатів Грицевич Володимир не встановив цю Звізду. Сьогодні я не знаю, де вона знаходиться.

- Хода Звіздарів біля оперного театру у Львові 8 січня 2013 року зібрала майстрів зі Львова, Івано-Франківська, Стрия, Городка, Соснівки, Сімферополя та інших українських міст, які пройшли центром Львова і виступили на сцені біля головної львівської ялинки перед Оперним театром. .Які ваші враження?

- Хода, що відбулася в рамках фестивалю "Спалах Різдвяної звізди", розпочалася у Шевченківському гаю. Звідти ми пройшли до центру міста, через пл. Ринок до просп. Свободи, співаючи впродовж ходи різні колядки. Це було чудово. Тим більше, що настрій для виготовлення Звізд завжди є в період Різдвяних свят, тож ми були всі щасливі, що нашу працю бачать сотні львів’ян і гостей, а значить ми потрібні. До того ж люди до Львова з’їжджаються у період свят з усього світу, тому наша радість, наше світло і тепло їм передасться і поїде з ними, і буде надовго освічувати їхню душу.
- пане Богдане, які у вас плани?
- Буду робити Звізди, щоб вони приносили людям радість, як це робили мої родичі.

Р.S
Цьогоріч міський голова Львова Андрій Садовий на площі зазначив:
«На небі зірок більше, ніж піщинок на землі. Я переконаний, що над нашим українським небом ті зірки є особливі, і світло особливе. Власне, коли ми очікуємо Різдва – ця радість першої зірки зігріває нашу душу. Дякую всім, хто робить такі прекрасні звізди. Ніде в світі такого нема. Я гордий з цього»,

Окрім цього він додав: «Бути звіздарем – це велика честь. Так Звізду зробити – це дуже важка праця. Щоб малювати ікони, має бути особливий дух. Так само, щоб робити звізди, треба мати особливі вміння. Я поважаю людей, які це вміють робити, усіх, хто знає наші українські традиції і передає їх далі. Це наше, українське, це код, який у кожному з нас є.

Про інші захоплення майстра із виробів народного традиційного побуту читайте у наступних випусках новин

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі