Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Помер автор пісні"Чорнобривці" - Микола Сингаївський

ЛітАкцент:
Помер Микола Сингаївський
22 Лют 2013 17:196,7977 коментарів

22 лютого, після тяжкої тривалої хвороби, на 77-му році життя помер відомий український письменник, автор знаменитої пісні «Чорнобривці» Микола Сингаївський, пише УЛГ.

М. Сингаївський народився 12 листопада 1936 року на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області. Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вишу працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідувачем відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років – головним редактором журналу «Піонерія».

Перші твори друкувались у районній газеті «Радянське Полісся» та в обласній «Радянська Житомирщина». Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок – поетичних і прозових, з них половина – для дітей.

У 1968 році поетичні книжки «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книжки «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський удостоєний звання лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.

Багато мелодій, написаних композиторами на вірші поета, здобули надзвичайну популярність: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» – свідчення любові автора до цього жанру.

“ЛітАкцент” висловлює щирі співчуття рідним і друзям письменника.
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ
ПІСНЯ В РОСАХ
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.

Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг виглядала.

Що мені в нагороду
Аж до осені квітла,
Віщувала погоду,
Як провісниця літа.

Тепла в росах стежина -
Та, що з ночі пізнаю.
Тут моя Батьківщина,
Пісня рідного краю.

Ніжна матері мова -
Та, що в серці до скону.
І щоденна обнова -
Сяйво нашого дому.

Спориші на подвір''ї
Та джерельна криниця...
У такому довір''ї
Отчий край мені сниться.

Я таким його бачу
Із огрому земного.
Свою пісню і вдачу
Взяв я змалку у нього.

Зображення
Коментарі