Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Жовківчани – учасники «Говерляни – 2013»

23-24 березня 2013 року відбувся туристичний захід «ГОВЕРЛЯНА-2013» – масове зимове сходження на найвищу вершину України – гору Говерлу, яке організовує Львівська обласна федерація спортивного туризму.
Як зазначено в Положенні, «учасниками сходження можуть бути фізично здорові й активні особи віком від 14 років, які є шанувальниками цікавих мандрівок і подорожей».
Проте, щоб стати учасником сходження, обов’язково потрібно мати теплий вітронепроникний гірськолижний костюм, куртку, шапку, рукавиці, черевики типу «вібрам» із бахілами, запасний змінний одяг, взуття.
Окрім того, був запропонований маршрут подорожі:
• Потягом Львів – Ворохта - Львів
• Трансфер автобусом - 14 км;
• Пішохідне сходження на гору Говерлу (12 км);
В п’ятницю 22 березня о 21.00 на Головному залізничному вокзалі ст. Львів зібралися учасники сходження. Серед усіх – жовківщани. Приємно, що нас щороку збільшується, але це клопітка праця Луки Павлюка. І тепер серед найактивніших - начальник управління статистики Надія Щур разом із своїми колегами, Євген Вегера, Юрій Яковук, Ольга Калиновська, Остап Павлюк, а цього року вперше із своїм робочим колективом поїхав Степан Лаврів, Ірина і Галина Сайко. Я зійшла зимою на Говерлу лише шість разів.
Настрій двоякий – одні вважали за потрібно захід перенести через погані погодні умови, інші – любителі екстремальних ситуацій, погоджувались на мандрівку за будь-яких умов.
В суботу вдосвіта спецпоїзд приїхав у Ворохту. Повітря у Ворохті дуже цілюще. Воно дарує сили, здоров''я і бадьорість людям. Згідно з легендою, назва селища виникла в ХVІІ ст. Тоді солдат, утікач з царської армії Ворохта оселився в селищі. Солдат Ворохта був дуже мудрим і за це його полюбили жителі селища. Вони назвали селище в його честь. У кінці ХІХ ст. Ворохта - це вже відомий спортивний туристичний центр. А в 30-і роки в селищі побудували пансіонати для досить багатих туристів, а в 1957 відкрили гірськолижну школу. На сьогодні Ворохта - відомий літній і зимовий центр туризму в Івано-Франківській області
Кожного разу, коли збираюся на сходження, розумію, що все має бути все організовано. Адже йдеться про життя людей. Ранком автобуси під’їдають неподалік вокзалу. І учасників сходження мали б ними відправляти почергово - вагон за вагоном. Та цього року, як виявилося, організація мала свої недостатки. Першою чергою відправили «своїх», у другу чергу – кого попало. Деякі з першої черги, замість того, щоб іти пішком до турбази на «Заросляк», використали водія машини ряувальників, заплативши йому по 30 гривень і поїхали, а та друга черга – йшла 10 км пішки.
Ми йшли близько двох годин. Дорога не з легких, засніжена, не прочищена. Йдемо дорогою вздовж ріки Прут в південно-західному напрямку. Дорога тимчасово змінює напрямок на південний і навіть південно-східний, після 1 км знову повертає до попереднього. Пройшовши ще 1 км, бачимо, що зліва впадає до Пруту один з джерельних його потоків - Данцишик, який збирає води зі схилів Данциша, Туркула і Шпиць. Дорога тепер веде на захід і після наступних 2 км приводить під будинок спортивно-туристичної бази "Заросляк".
Як тільки підтягнулися на базу останні, ми без перепочинку почали шикуватися в колону один за одним так, як сиділи у вагонах. Проте, як виявилося, деякі вже стали першими, це ті, то «купив собі тепле місце» в транспорті. Вони йшли першими і за це їх опісля було «відзначено». Як це часто у житті трапляється, «хитруни» завжди перші.
Через лісовий масив із Заросляка йшли ще з годину. Проте ця дорога стає стежкою, яка веде лісом, переходить на другий (правий) бік невеличкого потічка і досить стрімко піднімається, тепер вже в південно-західному напрямі. Пройшовши верхню межу лісу, виходимо на полонину Заросляк, перед нами Говерла. Ще понад 2 км нелегкого підйому, і мали б стати на найвищій точці України.
Говерла - найвища вершина Карпат Українських і всієї України (2061 м), знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора. Вихід через Заросляк, це - Найвідоміший маршрут, довжина траси - 10,5 км, вертикальний підйом 1150 м (від бази "Заросляк", відповідно - 3,5 км і 800 м). Хребет : Чорногора
Щороку сотні людей різного віку збираються тут наприкінці березня для підкорення Говерли.
Навколишні природа і погода – чудові. Настрій – також. Але політування снігу, та з кожним кроком холодніший клімат, говорили про те, що сходження на Говерлу під знаком питання.
Як підійшли до підніжжя Говерляни, організатори сходження попередили, що сьогодні є ймовірність сходження лавини, тому на вершину найбільшої української гори ми не піднімемось.
Проте сьогоднішнім виходом в гори ми все ж відкрили туристичний сезон – 2013 року. Хочу нагадати, що перший туристичний маршрут зі сходженням на гору був відкритий в 1880 році.
Навколо – неймовірна краса. Той, хто хоч раз піднімався на Говерлу, розуміє – описувати ясний сонячний зимовий день неможливо, його потрібно бачити, відчувати, дихати цим ненаситним яскравим краєвидом. Насолодившись красою, ми стали повертатися назад, хоч чесно сказати хотілося залишатись тут, впасти на цей сніговий покрив, і не підніматися.
Проте вертаємось до Ворохти. Із Заросляка, знову треба долати 10 км. Але такий маршрут проходять не всі. Дехто знову платить водію і їде машиною.
Ми залюбки долаємо цю дорогу. Оглядаю – засніжені смереки, вслухаюся у бистрину гірської ріки, уловлюю чудові хвилини життя. У ці хвилини навіть душа дихає засніжено, біло.
Поїзд до Львова прибув близько 4 години ранку. Хтось іде по Львову пішком, за деким приїхали родичі, а ми з жовківськими туристами йдемо пішком із Залізничного вокзалу аж на Галицьке перехрестя. Як прийшли, над’їхала й перша маршрутка.
В Жовкві – мороз, але нам не холодно. Щасливі, що подолали нелегкий, але так важливий для підкорення самого себе туристичний маршрут.

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Коментарі