Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Це було неперевершено!

З 28 по 30 червня у місті Дрогобич вдруге відбувся фестиваль рідної культури - «Вишиванка - фест». Організатором виступила дрогобицька молодь, серед них найактивніші – Олег Дукас, Оля Козар, Ірина Козак, Олексій Петрицин, Назар Івахів, Андрій Кушнір, Максим Тригуб, Юра Федькович, Марія Скалич, Марта Ковалів, Оксана Прокопів, Андрій Яців, Роман Піхо, Тарас Мороз  та Наталя Шуригайло.

У фестивалі взяло участь понад 30 гуртів, практично, з усієї Західної України . Відвідало фестиваль понад 2000 осіб, де кожен зокрема отримав неймовірну кількість задоволення, враження та музичного драйву.

Завдання «Вишиванка - фест» полягало у тому, щоб показати, що вишиванка – це стильно; детальніше ознайомити людей з традиційною українською вишивкою, її символікою, народними ремеслами, познайомити кожного ближче з сучасною українською музикою. Проте найголовнішою ціллю заходу було допомогти усвідомити громадянинові власну національну приналежність, його залучення до активних дій, спрямованих на збереження, популяризацію та розвиток української культури.

"Світ вишиванок"

Перший день фестивалю розпочався парадом вишиванок, який супроводжували браві козаки на залізних конях – мотоциклах. Під час проходження параду ще раз переконуєшся наскільки багатогранна українська культура, адже різноманітність вишиванок просто вражала. Тут можна зустріти і дубок зелений – символ міцності та сили, і червоний мак – квітка вогню, що відганяє злу силу, і червоні рожі – символ дівоцтва, і ще неймовірну кількість не менш вражаючих орнаментів.

"Ніч несподіванок"

Заходжу на територію фестивалю, мене зустрічає молодик із суворим виразом обличчя у військовій формі – це тризубівець, сьогодні і докінця фестивалю ВО «Тризуб» забезпечуватиме мир і безпеку.
Ще здалеку кожного гостя вітає гігантська вишиванка (заввишки 5 м. і завширшки 3м) – символ фестивалю.
Тут, на території кипить робота: монтують сцену, розставляють намети, дівчата готують обід, а в повітрі  пахне ватрою і смачним козацьким  кулішем. Майстри розставляють свої вироби. Тут можна побачити і вишиванки, і витвори з дерева, меду, глини і ще багато чого цікавенького.
Організатори, охорона, гості  усі мають свою роботу, проте кожен заклопотаний однією і тією ж думкою: чи будуть виправдані їхні сподівання, чи вдасться фестиваль, позаяк на його підготовку пішло півроку часу, багацько зусиль. Отож, усі чекають ночі, яка покаже чого вартими є їхні старання.
«…Хай наша пісня крилата горнеться  до вашого серця…»
Розпочинає фестиваль  хор «Дорогівчанка», які під мажорні акорди акордіона весело співають жартівливі пісні, що переплітаються з ліричними мелодіями та кумедними сценками, в яких кума з кумою виясняють чия свиня чию цибулю їла, і хто з них відьма. «Мій чоловік їсть пісну зубку, а для свого кума копійку до копійки стягую для смаженої курочки» - висловлює свою любов до кума вірна коханка кума. «Та скоро всі хлопи повимирають, як мамонти від тої оковитої» - повчає кума того ж кума.
Після «Многая літа» на сцену виходять Християнський дитячо-молодіжний Театр пісні «Діти Церкви». Їхній виступ наповнюється то піснями, то словами поетеси Антоніни Листопад, яким діти закликають творити себе з Письма, із писанки. Творити себе, свою державу з Йордану, святої води. Любити Україну не просто любити, а дихати нею, мов киснем, самим стати Україною.
Опісля такого виступу, наповненого  любов’ю до Батьківщини на сцені з’явлються дві молодиці з червоними стрічками у волоссі – це дует «ДоСхідСонця» (м. Львів).  Своїми веснянками , купальським піснями, вони переносять глядачів далеко в минуле, десь на тисячу років назад. Вони співають так, як співали наші предки, коли ще палала ватра на Запорізькій Січі і бриніла шабля козака.
Закінчивши свій виступ жартівливою піснею про хлопців, на арену виходять справжні козаки. Молоді, худенькі парубки, - жменька духу. Але, як кажуть, перший погляд оманливий, бо те, що вони роблять страшно дивитися, про таке говорять  «не відтворюйте самостійно у реальному житті». І по розбитому шклі ходять, і на цвяхах лежуть, мало того,каменюку, яка важа більше, ніж один козак, одне одному здоровенним молотком розбивають на грудях, які навіть не червоніють. Дивлячись на це розумієш, що не вмерли ще козацький дух та сила.
Опісля козакцької сили на сцену виходить українська краса, кров з молоком – представниці театру мод, які демонструють зроблені з політенових пакетів неймовірно красиві плаття.
Ніч драйву
Тільки – но закінчився показ мод, як мов із відра почав лити дощ, та такий густий, що не було видно просвітку. Продовження фестивалю стало під загрозу. Проте це не стало великою перешкодою для тих, хто приїхав відпочити на всі сто, і під сценою декілька сміливців під проливним дощем продовжують танцювати. І диво: вони своїми танцями розігнали дощові хмари, і фестиваль продовжується.
Незамітно настав вечір у супроводі рок - гуртів «Фіолет»(м. Луцьк) та «Worst» (м. Рівне). Ще з першої пісні натовп вловив темп і ще з більшим захватом продовжує  танцювати, незважаючи на болото під ногами. Додає ще більшого драйву львівський рок – гурт «К - 402» (Львів), та вулканом емоцій накриває київський гурт «Веремій» (Київ).
Натовп настільки позитивно-активний, що кожен гурт по декілька разів  викликає на біс, співаючи разом з  ними свої улюблені пісні. А далі на сцену виносять барабан, на якому сміється сонце, стареньку ліру, скрипку - це етно-гурт «Йорий клоц» (м. Львів).
У їхніх мелодіях відчувається щось язичницьке, але таке тепле та рідне. Коли «Йорий клоц» вп’яте вийшли на біс, почали розпалювати ватру заввишки в 6 м. Навколо ватри все щільніше і щільніше скупчується народ, бо ніч виявилася прохолодною. Отож, поки одні гріються біля ватри, співаючи пісні під гітару, інші спостерігають за дивовижною грою Театру тіней «ДиВ», а на дворі уже глибока ніч, яка поволі переходить у ранок. І так закінчився другий день фестивального свята.
«Хочу ще!»
Третій день розпочався з  привітного сонця та майже безхмарного  неба. На фестивалі панує радісна  та дружня атмосфера. Гурти щедро  роздають автографи, фотографуються, розважаються разом з молоддю, весело сміються. Аж раптом лунає звук трембіти. Невже аж з Карпат він донісся вітром сюди? Ні, це хлопці вчаться грати на трембіті, яку привіз з собою львівський гуцул – пан Кушнір, а разом з нею не менш цікаві музичні інструменти, яким понад 100 років. Серед них і дримва – інструмент за допомогою якого, мольфари керують погодою. Біля дідуся, львівського гуцула, зібралося чимало молоді, яка охоче та з цікавістю вчиться грати на кожному з інструментів.
В той же час на сцені  вітер не гуляє, адже тут своїми піснями додає весело настрою хор з Дрогобича. Опісля них на сцену виходить тендітна дівчина з гітарою в руках – Оля Садова (м. Борислав). Своєю ніжною, мов дівоча душа, грою вона співає романси на слова Ліни Костенко, Івана Драча. Слухачі меланхолійно погойдуються в такт, поринувши у свої спогади про щось ніжне та сокровенне, яке залишилося десь у минулому, та залишило слід у серці. Олю слухачі не хочуть так просто відпускати «на біс! На біс!» і вона з усмішкою продовжує зачаровувати грою своєї гітари.
Далі музика стає дзвінкою, мов карпатський струмок, виходячи з струн бандури та безмежною, неначе вітер, розносячись від ударів в барабан і легкість їм надає своїм звучанням гітара. Це так звучить гра гурту «Ойкумена» (Львів).
А після них музичну  естафету акордами справжнього року переймає гурт «life Мachine» (м. Дрогобич). Завітали на фестиваль і гості здалека, аж самої Одеси - гурт «Друже, музико!», які своєї музикою усім додають пляжного настрою. Розпалити публіку ще більше береться уже львівський,  файний гурт «Залізний хрест» (Львів),  і це їм легко вдається, але і тут не обходиться без приємної фестивальної звички «на біс! На біс!».
«Щиро дякуємо  організаторам фестивалю «Вишиванка- фест» за теплий прийом, а глядачам за неймовірний драйв та позитивну енергетику» - ось такими словами закінчує свій виступ гурт «Периферія» (м. Чортиків).
Наступним і заключним  на сцену виходить гурт, якого усі  зачекалися і якого тут дуже полюбляють, це «Тінь Сонця» (м. Київ). Це щось неймовірне: надворі глибока ніч, уже третій день фестивалю, а народ настільки активний, що раз за разом викликає гурт на біс. Зрештою, і самому гурту так подобається публіка, що вони не поспішають залишати сцену, продовжуючи далі тішити своїх фанатів піснями. «Вишиванка - фест» дякуємо за чудовий прийом, за чарівну перед карпатську стихію,за мету і подвижництво!» - ділиться враження соліст гурту.
Отож, поки на сцені зараз  маленький антракт, я іду в  люди, збирати враження. Ось одні з них «Це просто чудесно, що молодь самостійно змогла організувати такий фестиваль», «Це просто дивовижно! Я хочу ще!» «Фестиваль залишив пособі багато приємних вражень, нових друзів та виснажене тіло, від щастя звісно. Це було неперевершено!». Усі були здивовані, оскільки ніхто не сподівався, що концерт виявиться настільки драйвовим. Усі задоволені, а особливо організатори, оскільки задоволений народ – це своєрідна нагорода для них. Антракт закінчився, а значить фестиваль продовжується, продовжує звучати українська музика, яка породжує нове звучання української культури.

Зображення
Коментарі