Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Сестри Домініканки в Жовкві

Сестри Домініканки, які проживають у м. Жовква на вул. Лесі Українки, уже друге покоління поспіль виховують дітей та молодь у найкращих християнських традиціях. Головною метою є формування в людині людину із моральними, етичними цінностями. Завдяки своїй любові, опіці та розумінню с. Сарі, с. Ювенціі та с. Матеуші вдається плекати у серцях своїх учнів лише найкращі якості.

Домініканки ведуть безкоштовну приватну Суботню школу (повна назва Sobotnia szkoła języka polskiego przy klasztorze Sióstr Domonikanek w Żółkwi), де навчають підопічних християнської етики, польської мови, дають змогу розвиватись творчо. Влітку запрошують у табір, де діти мають змогу відпочити з користю під пильним наглядом сестер та волонтерів з України та Польщі.

Я вирішила дізнатись дещо більше про сестер Домініканок та їхню діяльність. С. Матеуша люб’язно погодилась на інтерв’ю, за що красно дякую.

- Що таке Суботня школа польської мови при костелі Сестер Домініканок в Жовкві?
- Із самого початку не було потреби створювати школу. У 1994 році до нас приходило 30 дітей, які навчались у одному класі, вивчали польську мову та християнську етику. Таким був старт. З часом учнів приходило все більше і більше, саме тому було потрібно ввести все у певну систему навчання. Особливо необхідним це стало, коли кількість підопічних сягнула 200 осіб. Саме так з’явилась приватна позашкільна Суботня школа Сестер Домініканок в Жовкві, система якої формувалась протягом 5-ти років.

- Скільки сьогодні учнів у Сестер Домініканок?
- На даний момент у нас 9 різних груп. У кожній приблизно 20-30 учнів. Групи поділені за віком та рівнем знань дітей. Одні групи сильніші. В них навчаються діти 14-16-ти років. Вони без проблем читають, ознайомлені із граматикою письма, вільною володіють мовою. Є групи маленьких дітей 6-8-ми років. Вони лише починають своє пізнання починаючи з абетки. До нас приїжджають діти зі всього району. Існує велика зацікавленість школою. Привабливість, мабуть, полягає у тому, що діти отримують можливість на практиці використати свої знання польської мови.

- Чого саме навчає Суботня школа?
- Ми навчали і навчаємо польської мови і християнської етики. У нас є досягнення, які не можуть не тішити. На олімпіадах із поміж численної кількості Суботніх школі ми займаємо призові місця. Закінчення кожного класу засвідчує свідоцтво, після закінчення останнього класу отримує диплом закінчення. Вона може посприяти вступу у Польські коледжі та вищі навчальні заклади або ж пошуку роботи. Усі документи ми зберігаємо у себе. Окрім того ми стараємось розвивати дітей творчо. Ідейність є дуже важливою складовою людини. С. Сара навчає групу дівчат гри на гітарі. Ми й куховаримо по мірі можливості. Діти це обожнюють, а ми в свою чергу вчимо готувати традиційні польські страви, як на приклад типове різдвяне польське печиво.

- Якою є мета Суботньої школи?
- Перед собою ми ставимо кілька завдань. Однією із наших цілей є вільна комунікація. Ми хочемо, щоб наші підопічні могли без проблем порозумітись, як в Польщі, так і на Україні. Бажаємо, щоб йдучи до мети у них не було мовних бар’єрів. Окрім того ми виховуємо в серцях своїх учнів духовні цінності. З досвіду можу сказати «головне, щоб хотілось хотіти». Існують певні проблеми закопані ще глибоко в корінні. Пам’ятаю, в 1990-тих роках пропонувала дітям в Скваряві поїхати у Карпати. Вони не хотіли і не розуміли навіщо їм туди їхати. Коли ми поїхали у Крим з цими дітьми вони не були в стані побачити різницю між Скварявою і Кримом. «У нас теж це є! У нас теж баюра така. Ростуть дерева, цвітуть квіти.», монотонно говорили вони. Їм не хотілось розгледіти щось нового і цікавого. Зараз, з роками, все це виглядає дещо по-іншому. Діти люблять виїзди, охоче знайомляться з новими людьми. Їх цікавлять інші думками та ідеї, вони стають творчими. Велике враження на наших учнів робить зустріч із іншою культурою. Найбільше враження отримують перебуваючи в польських родинах. Настає певний стик. Вони мають змогу порівняти, подумати над тим як би хотіли жити, самі собі ставлять безліч багатогранних питань. Ці питання нас інколи дуже дивують, але дають багато молодим людям до роздумів. Діти повертаються більш відкритими, свідомими. Вони творчі, їм хочеться щось робити, у них є ентузіазм. Якби у віці 16-ти років, коли ми вже на них немає впливу, їхній дух не падав, цінності залишались такими ж високими, то це б було хорошим підґрунтям для змін в країні на краще.

- Після перебування дітей в Польщі які конкретні результати приносить їхній ентузіазм?
- За кордоном вони бачать певну дружність людей, підтримку ,співпрацю. У зв’язку з цим сам перед молодь охоче стає волонтерами. Їм ми не повідомляємо коли у нас табори чи виїзди. Вони самі усе дізнаються. Ми звісно ж завжди раді їх бачити. Кожного року у нас велика група таких помічників. Цього року під час літнього табору у нас було 17 добровольців. Головне, що вони хочуть щось робити для інших. Навіть у суботу, коли в нас найбільша кількість занять (від 9 до 17 години), вони завчасно приходять і є з нами цілий день. Якщо ми їдемо комусь допомогти в Жовкві чи в районі, волонтери теж залюбки приєднуються.

- Чи співпадає поставлена мета Суботньої школи із результатом?
- Людина завжди хоче, щоб все виходило на 100%. Проте це не завжди це можливо. Мене зрозуміють ті, хто працює з дітьми. Адже діти на сам перед люди, які мають свої погляди і бачення. Їм не можливо чогось насаджувати, тим більше примусово. Малеча має виховуватись в обіймах тепла, затишку любові, у розумінні, чіткому поясненні що добре, а що погано. Але людина дорослішає і це потрібно взяти до уваги. Який шлях він чи вона обере знає тільки Бог. Потрібно «сіяти» і молитись за цю людину. Надіятись, щоб вразі чогось особа могла назад повернутись у спокійне море і не втрачаючи самого себе. Молода люди має скоштувати смак життя – що їй підходить, а що ні. Вона шукає. Ми якраз спостерігаємо цей весь процес. Починаючи від маленького дитяти, яке дивитися на нас з відритим ротиком, усіх любить та обожнює, коли усі навколо на його думку найдобріші та найкращі; потім зароджується думка більш критична – одні гірші, інші кращі; згодом усі навколо для нього злі, підступні, не справедливі, не чесні, не потрібно нікого слухати, нікого любити, і тебе ніхто не любить і ти сам, і ти один-однісінький у цьому жорстокому світі. Опісля цього всього вони закінчують свій підлітковий вік, але цього ми не бачимо. Проте наші дорослі учні дуже часто повертаються. Будучи батьками приводять своїх дітей. Чи задоволені ми таким результатом? Усе, що залежить від нас ми робимо. Але потрібно зрозуміти, що існують певні свої соціологічні правила і що людина є молодою.

- Як Сестри Домініканки проводять літо?
- Літо для нас це найскладніша пора. Ми маємо відповідати потребам суспільства. На жаль батьки не мають 3 місяців вихідних, саме тому, не рідко їхні діти залишаються самі. Вони знаходять собі заняття, проте не завжди безпечні та розумні. Тому в міру наших можливостей ми допомагаємо створюючи два тури таборів. Цього року одразу ж після закінчення шкільного року був 2-тижневий табір для маленьких дітей 6-8 років. Після цього приїздили волонтери з Польщі. Почався другий тур таборів для старших дітей 9-13 років і вони охоче допомагали нам, зокрема навчали підопічних англійської мови.

- Влітку є поїздки в Польщу?
- Звісно. Діти і молодь їздять із сестрами та виховательками в Польщу. Вони не лише відпочивають, а й вивчають польську мову. Ми маємо таку надію, що діти по-максимуму зможуть використати своє перебування за кордоном. Тобто вони не лише зможуть похвалитись новими фотками перед друзями, а й підточити свої знання. Надіємось, що вони зможуть усвідомити щось для себе із думкою про майбутнє. Поїздки є не лише в Польщу, але й по Україні. Хочемо, щоб діти знали, що їхня батьківщина є прекрасною. Їздимо й до Львова на екскурсії, в музеї, в аквапарки.

- Як можна записатись у Сб шк. і в табір?
- На справді з цим є завжди проблема. Нас, сестер, всього троє, лише два класних приміщення, а охочих безліч. За пів року до запису ми оголошуємо про нього. Виділяємо для запису одну годину на рік. Цього року це 1 вересня о 17 годині. Хто встигне до нас подзвонити і записатись буде учнем Суботньої школи Сестер Домініканок. Переважно приймаємо новий клас маленьких дітей, тобто 30 учнів. Запис у літній табір завжди настає після Пасхи. На це ми виділяємо приблизно тиждень. Літній табір складається із 2 турів (молодші і старші діти) триває по два тижні. В один тур ми приймаємо 60 осіб, але ще ніколи нам не виходило вкластись у цей ліміт. На приклад старших цього року нам назбиралось 80.

- Дуже вдячна Вам за інтерв''ю.

Зображення
Коментарі