Увага! Сайт не рекламує жодних кандидатів у президенти чи політичні партії.
Уся реклама приходить від сeрвісу контекстної реклами.

Мокротинці пам''ятають трагедію села Поляни

В неділю 11 серпня, як і кожного року в другу неділю цього місяця, жителі села Мокротина, що були переселені із Полян, вшановували пам''ять однієї із найбільш трагічних сторінок української історії.

Довідка: Село Поляни засноване у 1742 році вихідцями із села Глинськ, передмістя Жовкви. У 1880 році тут проживало 255 чоловік, у 1939 р - 426. Дворів було - 70. Селяни займалися сільським господарством, працювали у місцевому лісництві. Особливої слави село зазнало черешневими садами.

На світанку 1950 року, на третій день Зелених свят, гуркіт машин, тракторів, возів розбудив сонне село. Під дулами автоматів солдати НКВС, міліції піднімали сонних дітей, жінок, старих людей. Всім наказали їхати у Східні області України. Від несподіванки в якусь мить село загуло - плакали всі, сльозами зросилася земля. Та на це не зважав НКВСівський конвой - він виганяв із хат заплаканих дітей, усіх його жителів, інші солдати у цей час руйнували житло. Босі та голі жінки лементували на все село. Але окупанти їх не чули. Людей кидали на вантажівки і везли до поїзда, а клунки - поїхали в інших машинах та хтозна куди.
Через три дні від села залишилися лише комини, коти та собаки. Розібрані хати забрали до Мокротинського колгоспу та повезли до Жовкви на різні потреби. Не залишилося жодної хати, лише - руїни мурованої каплиці. Згодом, викорчували й сади, а землі села колгоспний уряд взяв під пасовище.
Сьогодні частина села заросла лісом, а поля - бур’янами. Ось що зробили совєтські морадери з живою артерією краю Розточчя - селом Поляни.

Села нема, але залишилася каплиця, яку відремонтували і привели у належний стан жителі Мокротина. Біля неї щорічно відбувається сумний захід - віче, на якому вшановують пам’ять полянівців. Цього року о. Василь Крушельницький відправив Панахиду і згадав усіх, хто впав на полях бою, захищаючи рідну землю.

А Марія Кунта - вчитель української мови і літератури с.Мокротин, батько якої із с.Поляни, пригадала присутнім тяжке минуле с.Поляни.

Перед присутніми також виступили хористи Мокротинської церкви, учні школи та поважні гості з Австралії.

Цього року із-за океану приїхало відразу дві родини: Кунтих і Чорній. пані Анастасія Чорній із сльозами на очах ступала на рідну землю, а пан Василь Кунтий - приїхав сюди вперше. Його батька у далекому 50-році ХХ ст. вивезли в Сибір, там він і помер, а мама опісля виїхала в Австралію.

Виступаючи перед присутніми, пан Василь побажав миру і добра, та щоб ніколи така історія сумна не повторилася.

А музичний дарунок подарували хористи Мокротинської церкви та учні школи.

Зображення
Коментарі